Шлапак Дмитро Якович

Шлапак Дмитро Якович
Шлапак Дмитро Якович
Народився	5 травня 1923; Ясинувате, Борівський район, Україна
Помер	24 листопада 1995 (72 роки); Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Діяльність	педагог, критик, літературознавець
Alma mater	Український комуністичний інститут журналістики, Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1949) і Філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка[d] (1953)
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Науковий керівник	Кобилецький Юрій Свиридович
Вчителі	Прожогін Василь Єліозарович
Заклад	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, Комсомолець України, Вечірній Київ і ЛНУ ім. І. Франка
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Національна спілка письменників України, Національна спілка кінематографістів України і Національна спілка театральних діячів України
Партія	ВКП(б)
Нагороди	;
	; ; ;

Дмитро́ Я́кович Шлапа́к (5 травня 1923, Ясинувате — 24 листопада 1995, Київ) — український критик і літературознавець. Заслужений працівник культури України (1992). Кандидат філологічних наук (1953). Професор (1985). Лауреат премії імені О. Корнійчука (1987).

Життєпис

Народився 5 травня 1923 р. в с. Ясинуватому на Харківщині в родині селянина. Учасник німецько-радянської війни.

Навчався в Українському комуністичному інституті журналістики, у Вищій партійній школі при ЦК КПРС та в аспірантурі Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Працював в апараті ЦК ЛКСМ України, був на викладацькій роботі. У 1966—1973, 1979—1995 роках — доцент, професор, завідувач кафедри філології Київського державного інституту імені І. Карпенка-Карого.

Був членом Спілок письменників, кінематографістів, театральних діячів України.

17 листопада 1995 року був збитий автомобілем біля свого будинку на вулиці Пирогова, 2, в Києві. Помер на 73-му році життя 24 листопада 1995 року, не приходячи до тями^[1]. Похований на Байковому кладовищі разом із сином (ділянка № 31, 50°25′19.17″ пн. ш. 30°30′22.46″ сх. д. / 50.4219917° пн. ш. 30.5062389° сх. д. / 50.4219917; 30.5062389).

2001 р. у м. Ізюмі на фасаді школи, де він вчився, відкрито меморіальну дошку (скульптор П. Жабський).

Родина

Син — Юрій Шлапак (1948—2015) — кінознавець, викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, літератор, автор понад 600 публікацій у ЗМІ^[2].

Відгуки

Леонід Бойко називав Шлапака «сумнозвісним Навуходоносором й вірнопідданим життєписцем Ю. Збанацького»^[3]

Праці

Автор книг «Олександр Довженко» (К., 1964), «Юрій Збанацький» (1963), статей у періодичній пресі з питань кіномистецтва, книжок з питань сучасної драматургії («Драматургія на посту», 1970) тощо.

Нагороди

Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ст., «Знак Пошани», медалями. Лауреат премії Українського театрального товариства (1972).

Бібліографія

Шлапак Дмитро Якович// Друковані праці науково-педагогічних співробітників Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова, опубліковані в 1930—1970 рр. : біобібліогр. покажчик у 2-х чч. / уклад. : Б. В. Дурняк, О. В. Мельников, О. М. Василишин, С. Г. Янчишин, В. В. Стасенко. — Ч. 2. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2009. — С. 321—332;
Шлапак Дмитро. Шлях письменника (передмова) // Дмитро Бедзик. Дніпро горить, Хлібороби — К. : Держлітвидав України, 1958 — С. 3-17.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Спілка кінематографістів України. К., 1985. — СІ72;
Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.665-666.