Шльончик Олександр Микитович
Олекса́ндр Мики́тович Шльо́нчик (28 квітня 1921, Чернігів — 15 липня 2008) — український майстер народних музичних інструментів та музикант. Життєпис Олександр Шльончик народився у Чернігові у родині робітника.[1] Воював у німецько-радянській війні, де був захоплений у полон та втік із полону.[1][2] Брав участь у повоєнній відбудові Чернігова.[1] Мешкаючи на Поліссі, займався відродженням і вдосконаленням фольклорних духових інструментів цього регіону та України в цілому, а також Литви, Молдови, Білорусі, Комі т. ін. Протягом понад 30 років працював на Чернігівській фабриці музичних інструментів.[1] Майстрував усі види дерев'яних духових інструментів (сопілки, джоломиги, фрілки, фуяри, ребра, кувиці, свирилі, наї, окарини), струнні щипкові (гуслі, мандоліни, домри), гітари, ударні (ксилофон), перкусію (тріскачки, коробочки, деркач і т. ін.). Реставрував практично усі види музичних інструментів. Найяскравішим прикладом є реставрація торбана, що належав Тарасу Шевченку.[3] Олександр Шльончик не лише виготовляв музичні інструменти, а й конструював їх. Він є автором родини кувиць із самостійною підстройкою, родин дерев'яних окарин, сопілок, ансамблів ріжків, очеретин, суремок, бандури для підлітків, самовчителя гри на бандурі.[1] Нагороджений низкою відзнак. Його бандура-прима (1965) та концертні цимбали (1967) удостоєні золотих медалей Виставки досягнень народного господарства СРСР.[1] Інструменти Шльончика звучать по всьому світу та брали участь у виставках в Україні і закордоном. Його інструменти використовували численні фольклорні музиканти і колективи, серед яких ВІА «Пісняри».[джерело?] Серед учнів Олександра Шльончика — талановитий майстер музичних інструментів Олександр Бешун.[4][5] Сім'яОлександр Шльончик є дідусем українських електронних музикантів Олександра Жижченка, засновника та учасника гурту «Tomato Jaws», та Наталії Жижченко, солістки гуртів «ONUKA» та «Tomato Jaws». Література
Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
