Шмагун Олеся Валентинівна

Шмагун Олеся Валентинівна
рос. Олеся Валентиновна Шмагун[1]
Народилася	22 липня 1987(1987-07-22) (38 років) Москва, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	журналістка
Alma mater	факультет журналістики МДУ[2][3] і Школа громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсонаd (30 травня 2023)[4][5]
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук[2][6] (2017) і Master of Public Policyd[5]
Знання мов	російська
Заклад	Авторадіо[7], Gasetad[7], Взгляд (Росія)[7], Известия[7], The Village[8], Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності[4], Новая газета[9], Важные истории[10], Nezavisimaya Gazetad[11] і Новая газета. Європаd[4]
Посада	редактор[10], кореспондент[d][12] і кореспондент[d][7]
Нагороди	Премія «Редколегія»d (2017) Пулітцерівська премія за роз'яснювальний репортаж (2017) Премія «Редколегія»d (2018) Премія «Редколегія»d (2019) Премія «Редколегія»d (2020) European Press Prize Investigative Reporting Awardd (2021)

Олеся Валентинівна Шмагун (нар.. 21 серпня 1987, Москва, Російська РФСР, СРСР) — російська журналістка. Лауреатка Пулітцерівської премії. Одна із засновників видання «Важливі історії». Співробітник Центру з вивчення корупції та організованої злочинності (OCCRP)^[13].

Олеся Шмагун народилася 21 серпня 1987 року у Москві. Журналістикою почала займатися ще в університеті, працюючи кореспондентом на «Авторадіо» у відділі новин^[14]. Згодом з липня 2009 по березень 2010 року працювала у відділі політики друкованого видання «Газета». Після закриття друкованої версії перейшла в інтернет-газету «Погляд», далі кілька місяців співпрацювала з « Незалежною газетою»^[15], а потім з грудня 2011 по березень 2012 року створювала матеріали для «Маркер» (додатки до газети «Известия»)^[14].

Далі працювала два роки в The Village^[14]. З літа 2015 року працювала в Центрі дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP)^[16]. Співпрацювала з відділом розслідувань «Нової газети».

У 2020 році Олеся Шмагун стала одним із засновників проекту «Важливі історії»^[17].

20 серпня 2021 року Мін'юст РФ вніс до реєстру ЗМІ — «іноземних агентів» Олесю Шмагун, а також юридичну особу Istories fonds, зареєстровану в Латвії та видає «Важливі історії», і п'ятьох журналістів видання^[18].

У квітні 2017 року у складі Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів разом із 300 іншими журналістами здобула Пулітцерівську премію в номінації за пояснювальну журналістику за розслідування за «панамським архівом»^[19]. Їхній матеріал про друга Путіна вийшов у «Новій газеті».

У лютому 2018 року разом з Романом Аніним отримала премію «Редколегія» за статтю «Синки батьківщини» у «Новій газеті» про непотизм у російській армії^[20].

У 2021 році разом з Романом Аніним та ще шістьма журналістами «Важливих історій» отримала премію Європейської преси^[en] в галузі журналістських розслідувань за розслідування про передбачувану дочку Путіна Катерину Тихонову та її чоловіка, бізнесмена Кирила Шамалова^[21].