Шосе Каїр — Кейптаун

Шосе Каїр — Кейптаун
Загальні дані
Країна	Єгипет,  Судан,  Ефіопія,  Кенія,  Танзанія,  Замбія,  Зімбабве,  Ботсвана і  ПАР
Номер	4
Довжина	10 228 кілометр
OpenStreetMap	r301627  ·R

Шосе Каїр-Кейптаун — транс-африканське шосе є ланкою трансконтинентальної мережі доріг, що розробляється Економічною комісією ООН для Африки (ЕКА), Африканським банком розвитку (АБР) і Африканським союзом. Траса довжиною 10,228 км, була вперше запропонована в кінці 19 століття.

Маршрут проходить через Єгипет, Судан, Ефіопію, Кенію, Танзанію, Замбію, Зімбабве, Ботсвану та Південну Африку. В документах зустрічається також назва шосе Каїр-Габороне або шосе Каїр-Преторія.

У південній половині маршруту шосе Каїр-Кейптаун є повним, північна половина вимагає будівництва в північному Судані, перехід на єгипетсько-суданському кордоні, по дорозі, було заборонено протягом декілька років, єдиним транспортним засобом сполучення через озеро Насера. Також умовно можна назвати існування шосе у північно-західній частині Ефіопії, північній Кенії і центральній Танзанії.

Існує пропозиція прокласти шосе замість ділянки тереном Ефіопії — через кордон Судан-Кенія, за прямим маршрутом Найробі-Хартум.

В Замбії ділянку шосе Іринга — Капірі Мпоші називають Велика Північна дорога. Це єдина траса з твердим покриттям зв'язуюча Східну Африку з Південної Африкою. Ця траса найбільш часто використовуються з будь-яких міжрегіональних доріг на континенті.

За винятком ділянки що проходить через Ефіопію і не проходять через Йоганнесбург і Хараре (раніше Солсбері), шосе Каїр—Кейптаун приблизно збігається з пропозиціями Дороги Кейптаун—Каїр початку 20 століття запропонованої Британською імперією.

• African Development Bank/United Nations Economic Commission For Africa: «Review of the Implementation Status of the Trans African Highways and the Missing Links: Volume 2: Description of Corridors». [Архівовано 28 січня 2007 у Wayback Machine.] August 14, 2003. Retrieved 14 July 2007.
• Michelin Motoring and Tourist Map: «Africa Central and South». Michelin Travel Publications, Paris, 2000.