Шосте чуття (фільм)

*Шосте чуття*
Шосте чуття;
The Sixth Sense
Жанр	драма ; містика; трилер
Режисер	М. Найт Ш'ямалан
Продюсер	Кетлін Кеннеді; Френк Маршалл; Беррі Мендел
Сценарист	М. Найт Ш'ямалан
У головних ; ролях	Брюс Вілліс; Гейлі Джоел Осмент
Оператор	Так Фуджімото
Композитор	Джеймс Ньютон Говард
Кінокомпанія	Spyglass Entertainment; Hollywood Pictures
Дистриб'ютор	InterCom, Touchstone Pictures і Netflix
Тривалість	107 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1999
Кошторис	40 млн. $
Касові збори	672 806 292 $ і 293 506 292 $
IMDb	ID 0167404
	Шосте чуття у Вікісховищі ; Шосте чуття у Вікіцитатах

«Шо́сте чуття́»^[a] (англ. «The Sixth Sense») — містичний фільм американського режисера М. Найт Ш'ямалана, що вийшов у прокат 6 серпня 1999 року (в день народження режисера). У 2000 році фільм став популярним серед любителів домашнього відео (бл. 80 мільйонів глядачів). На 1 березня 2024 року фільм займав 146-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

У день, коли Малколм Крау, визнаний фахівець з дитячої психології, отримує грамоту за видатні досягнення в галузі педіатрії і заслуги перед Філадельфією, відбувається трагедія. Вінсент Грей, один з його колишніх пацієнтів, в минулому розумний, чуйний і вразливий хлопчик, а тепер дорослий засмиканий псих, прокрадається у квартиру Крау, і, звинувативши доктора у всіх своїх бідах, стріляє в нього на очах у дружини з пістолета, після чого здійснює самогубство.

Надалі глядач стежить за історією Крау: той намагається розібратися в причинах терапевтичної помилки й з головою поринає в роботу, намагаючись знайти у своїх записах ключ до того, що трапилося з Греєм. Його стосунки з коханою дружиною псуються через те, що він мимоволі віддалився від неї.

Наступної осені у Крау з'являється новий пацієнт, восьмирічний хлопчик Коул Сіер, симптоми хвороби якого практично збігаються з анамнезом Грея. Коул здається наляканим аутичним хлопчиком. Крау щосили намагається допомогти йому, відчуваючи, що тільки так може загладити провину за те, що сталося з Греєм. Він не здогадується, що випадок хлопчика має безпосередній стосунок до нього самого.

У ролях

Брюс Вілліс — Малкольм Крау
Гейлі Джоел Осмент — Коул Сіер
Тоні Коллетт — Лінн Сіер, мати Коула
Олівія Вільямс — Анна Крау, дружина Малкольма
Донні Волберг — Вінсент Грей
Ґленн Фіцджеральд — Шон
Міша Бартон — Кіра Колінз
М. Найт Ш'ямалан — доктор Гілл

Підготовка до зйомок

Гейлі Джоел Осмент був єдиним з кандидатів на отримання ролі Коула, хто прийшов на кастинг у краватці. Коли Ш'ямалан запитав у хлопчика, чи читав він свою частину сценарію, Хейлі відповів, що напередодні прочитав сценарій три рази. Здивований Найт перепитав: «Ти прочитав свою частину сценарію цілих три рази?», На що хлопчик відповів: «Ні, я тричі прочитав ВЕСЬ сценарій».
На роль Коула запрошувався Ліам Ейкен.
Для участі в зйомках фільму Брюсу Уіллісу довелося вчитися писати правою рукою, хоч у житті він і лівша. Це було зроблено для того, щоб глядач не помітив, що на його лівій руці відсутня обручка.
Для своєї ролі Донні Волберг схуд на 43 фунти.
За словами самого режисера фільму, ідея фільму прийшла йому в голову, коли він дивився епізод № 3.10 «Історія мертвої дівчинки» (The Tale of the Dream Girl) серіалу «Чи боїшся ти темряви?» (Are You Afraid of the Dark?).

Зйомки

Багато режисерів знімають кінцівку своїх картин на самому початку роботи над фільмом, однак Ш'ямалан знімав свій трилер в суворій послідовності, тобто завершальна сцена знімалася в кінці знімального процесу. Режисер М. Найт Ш'ямалан виконав одну з ролей у фільмі. Він зіграв доктора, до якого персонаж Тоні Коллет привела Коула після інциденту на дні народження.

Цікаві факти

Голос, який можна чути при програванні аудіокасети в ході фільму і який слухає Малкольм, говорить по-іспанськи, а перекласти його можна як: «Господи, я не хочу вмирати, врятуй мене, врятуй мене».
Відома фраза Коула з фільму «Я бачу померлих людей» (англ. I see dead people) за версією Американського інституту кіно зайняла 44 місце в списку «100 найкращих фраз в історії кіно»^[4].
«Шосте відчуття» має дрібні паралелі з іншим фільмом Вілліса — «Дванадцять мавп». Зокрема, головного чинного персонажа в обох картинах звуть Коул. У «мавпах» персонаж Брюса вимовляє фразу «Всі, кого я бачу, насправді мерці». Приблизно ту ж фразу вимовляє і герой Хейлі Джоеля Осмента в «Шостому почутті». Обидва фільми мають числівник в назві, а дія відбувається в Філадельфії.
Протягом майже всього фільму, після смерті Малкольма (Брюс Вілліс) він не розмовляє ні з ким крім Коула (Гейлі Джоел Осмент), хоча бере участь у більшості сцен.
В одній зі сцен фільму «Дванадцять друзів Оушена» (2004), де Брюс Вілліс грає роль самого себе, ведеться тривала комічна суперечка про передбачуваність сюжету цього фільму.^[5].

Нагороди та номінації

«Шосте відчуття» — один з чотирьох фільмів жахів в історії, які номінувалися на «Оскар» за найкращий фільм року. Втім, визначення «Шостого відчуття» як фільму жахів є досить неоднозначним.

Нагороди

Каннський кінофестиваль 2003 — Приз за найкращий дизайн DVD
Премія каналу MTV 2000 — Чоловічий прорив року (Гейлі Джоел Осмент)

Номінації

Премія «Оскар» 2000 року

Найкращий фільм
Найкраща чоловіча роль другого плану (Гейлі Джоел Осмент)
Найкраща жіноча роль другого плану (Тоні Коллетт)
Найкращий режисер (М. Найт Ш'ямалан)
Найкращий сценарій
Найкращий монтаж

Премія «Золотий глобус» 2000 року

Найкраща чоловіча роль другого плану (Гейлі Джоел Осмент)
Найкращий сценарій

Премія каналу MTV 2000

Найкращий екранний дует (Брюс Вілліс, Гейлі Джоел Осмент)
Найкращий фільм
Найкраща чоловіча роль (Брюс Вілліс)

Премія Британської академії 2000

Найкращий фільм
Найкращий оригінальний сценарій
Найкращий монтаж
Премія імені Девіда Ліна за досягнення в режисурі (М. Найт Шьямалан)

Примітки

↑ Правильно казати "Шосте чуття": Шосте чуття — особлива, надзвичайна здатність сприймати, вгадувати щось (як доповнення до п'яти чутливих органів людини і тварини).^[3]