Шпитковський Іван-Юліян Владиславович
![]() ![]() Іва́н-Юліян (Юліан) Владисла́вович Шпитко́вський (16 травня 1880, с. Джурин, нині Чортківський район — 9 лютого 1969) — український галицький історик і педагог, краєзнавець, музейник. Дослідник Гайдамаччини, зокрема Коліївщини (праця «„Гайдамаки“ Т. Шевченка, як пам'ятка Коліївщини», 1915), а також кустос музею «Стривігор» у Перемишлі. Дійсний член НТШ. ЖиттєписНародився 16[1] травня 1880 року в с. Джурин, нині Чортківський район. Брат — Олександр-Станіслав Шпитковський. У 1897—1903 роках навчався в Бучацькій та Бережанській державних гімназіях.[2]. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Працював вчителем в гімназіях з німецької, польською та українською мовами навчання у Львові, Коломиї та Перемишлі. Старши́на УГА, учасник спільних бойових дій ЗУНР та УНР. У 1919 році потрапив у «чотирикутник смерті» (тут — Трикутник смерті — помилково — див.карту) . Потрапив у полон, звідки його вивела місцева дівчинка. Помер у Львові, похований на 31 полі Личаківського цвинтаря. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia