Шубенко-Шубін Леонід Олександрович

Шубенко-Шубін Леонід Олександрович
Шубенко-Шубін Леонід Олександрович
Народилася	12 (25) липня 1907 ; Карс, Карська область, Російська імперія
Померла	28 липня 1994 (87 років) ; Харків, Україна
Поховання	13-е міське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	науковець, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди	; ;
	; ; ;

|1 = міні =

Леонід Олександрович Шубенко-Шубін (7 серпня 1907(19070807), місто Карс Російської імперії, тепер Туреччина — 1994, місто Харків) — вчений в галузі енергетики, виробництва й експлуатації турбін. Доктор технічних наук (1961), член-кореспондент АН УРСР (1951), дійсний член АН УРСР (1967). Герой Соціалістичної Праці (20.09.1962). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань.

Життєпис

Народився в родині лікаря. Дитячі роки провів у місті Баку (Азербайджан). У 1924 році закінчив середню школу і поступив на математичне відділення Бакинського університету. На четвертому курсі перевівся в Ленінградський університет, який закінчив у 1930 році.

З 1930 року працював інженером-конструктором конструкторського бюро Ленінградського металевого заводу імені Сталіна. У 1931 році закінчив котлотурбінний факультет Ленінградського політехнічного інституту (Всесоюзний котлотурбінний інститут).

У 1937—1941 роках — заступник начальника конструкторського бюро парових турбін Кіровського заводу Ленінграду. Одночасно викладав у Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту та з 1933 року був асистеном Ленінградського політехнічного інституту.

Під час німецько-радянської війни разом із заводом був евакуйований на Урал, в місто Челябінськ. Керував конструкторською групою Кіровського заводу, у 1942—1944 роках працював заступником начальника турбомонтажного цеху. У 1943 році захистив кандидатську дисертацію.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1944—1950 роках — головний інженер, директор Центрального науково-дослідного і проектно-конструкторського котлотурбінного інституту в місті Ленінграді.

У 1950—1967 роках — головний конструктор парових і газових турбін Харківського турбінного заводу імені Кірова. Одночасно (з 1957 року) працював у Харківському філіалі Інституту механіки АН УРСР.

З 1968 року — в Інституті проблем машинобудування АН УРСР в місті Харкові.

Основні праці — в галузі паро- і газотурбобудування, оптимізації процесів і конструкцій турбомашин та автоматизації їх проектування.