У 1990-ті роки заглибилась у вивчення історії художнього текстилю, публікувала статті, в яких з'ясовувала досі невідомі обставини життя й творчості ряду видатних дослідників української народної творчості. Видані на цій основі чотири книги біобібліографічних нарисів Є. Шудрі стали незамінним довідником для науковців у цій галузі. На її праці постійно посилаються, вони здобули високу оцінку — протягом останнього десятиліття з'явилося близько більше 30-ти рецензій і кілька десятків відгуків у пресі.
1998 р. — майстриня декоративно-прикладного мистецтва НСХУ (посвідчення № 714).
1999 р. — майстриня народного мистецтва НСМНМУ (посвідчення № 145).
2012 р. — Дипломантка І ступеня XVI Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. М. Утриска за книги: «Мирослава Кот: Краса і талант» та «Дослідники народного мистецтва»[1]. 2016 р. — Лауреатка ХХ Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. М. Утриска за книги: «Оранта нашої світлиці» та «…і заполоччю й словом»[2].
Перший чоловік Володимир Петрович Допіро (нар. 1937) — інженер. У шлюбі з Допіром з 1962—1998 рр. має сина Дмитрія (нар. 1966) та доньку Ганну (нар. 1970).
Другий чоловік Шудря Микола Архипович(1935—2012) — письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Одружена з квітня 1998 р. Овдовіла 2012 р.
Творчість
Основні публікації:
Древо моего рода. Дед, отец, брат. — К., 1998. — 118 с.
Подвижниці народного мистецтва. Зошит 1. — К., 2003. — 64 с.
Подвижниці народного мистецтва. Зошит 2. — К., 2005. — 64 с.