Шульга Микола Олександрович (вчений-механік)
Мико́ла Олекса́ндрович Шульга́ (*18 листопада 1938, с. Грабів, Ічнянський р-н Чернігівська область — † 21 грудня 2012, Київ) — український вчений в галузі механіки, доктор фізико-математичних наук, професор (1983), член-кореспондент НАН України (1990), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1988), премії ім. О. М. Динника (1986). БіографіяНародився в селянській родині. Після закінчення механіко-математичного факультету Київського університету імені Т. Г. Шевченка (1961) працював в Інституті механіки імені С. П. Тимошенка НАН України. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи. Викладав курс опору матеріалів у Київському університеті будівництва й архітектури. Досліджував закони деформування твердого тіла. Досяг видатних результатів у розробці фундаментальних та прикладних проблем механіки: розробив теорію поширення хвиль у неоднорідно-періодичних і регулярно-шаруватих середовищах; запровадив нові методи визначення динамічного коефіцієнта електромеханічного зв'язку та електрорушійної сили п'єзоелектричних перетворювачів; вперше виконав неформальний взаємний перехід від міжнародної до наукової системи одиниць i навпаки у співвідношеннях електромагнітомеханіки й електромагнетизму. Микола Олександрович був членом Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки, Українського фізичного товариства, Українського товариства інженерів-механіків, Української технологічної академії. Крім того, М. О. Шульга був членом редколегій міжнародного наукового журналу «Прикладная механика» і низки науково-технічних збірників, науково-експертної ради Міністерства освіти і науки України за фаховим напрямом «механіка», секції математики і механіки Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки; входив до складу спеціалізованих рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій. У творчому доробку вченого понад 420 наукових праць, серед яких 18 підручників і монографій, 6 патентів на винаходи. Він підготував 33 кандидати і 4 доктори наук. Помер 21 грудня 2012 року у Києві. Відзнаки і нагородиРеспубліканська комсомольська премія ім. М. Островського в галузі науки і техніки (1973) за монографію і цикл робіт «Розповсюдження і дифракція хвиль в тілах, що деформуються». Нагороджений премією ім. О. М. Динника НАН України (1986). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1988) як один з авторів 6-томної монографії «Пространственные задачи теории упругости и пластичности». Праці
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia