Шульгина-Іщук Надія Яківна

Шульгина-Іщук Надія Яківна
Народилася	21 січня 1888(1888-01-21)  Київ, Російська імперія
Померла	9 квітня 1979(1979-04-09) (91 рік)
Діяльність	математик
Alma mater	Бестужевські курси
Заклад	Перша українська гімназія у Києві і Рівненська українська гімназія
Батько	Шульгин Яків Миколайович
Мати	Шульгина Любов

Шульгина-Іщук Надія (21 січня 1888, м. Київ — 9 квітня 1979, США) — педагог, математик-методист, дочка Якова Шульгина та сестра Володимира Шульгина, що загинув під час бою під Крутами.

Здобула вищу освіту на фізико-математичному відділенні Бестужевських вищих жіночих курсів у Петербурзі. То був перший жіночий університет Росії, який діяв у 1878—1918 роках.

Під час Першої світової війни разом з матір'ю Любов'ю Шульгиною активно співпрацювала з Товариством допомоги жертвам війни (офіційна назва — «Товариство допомоги населенню півдня Росії, що постраждало від воєнних дій»)^[1].

Викладала математику у Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.

Співтворець української математичної термінології при Комісії Товариства Шкільної Освіти (1918), автор першого українського математичного шкільного підручника на Наддніпрянщині, виданого цією ж комісією. Діяльна в педагогічному житті на Волині, згодом на еміграції.

1927 року приїхала до Рівного на роботу у приватній на той час Рівненській українській гімназії (РУГ). 1944 року після звільнення Рівного від нацистської окупації родина Шульгиних-Іщуків покинула рідну землю. Її шлях проліг до Німеччини, де перебивалися у таборах для біженців. У Саксонії (її окупували радянські війська) померла мама — Любов Шульгина. І родина пішки вирушила до Баварії, до американської зони. Там, у таборі Авґсбурґа, де було чимало людей із фаховою вищою освітою, вони організували школи і Український університет з вивчення точних наук. Надія викладала математику, а Роман Іщук — географію України.

1949 року, під час другої хвилі еміграції, переїхала до Америки. Донька, Наталка Іщук-Пазуняк, згадує: «В Америці ми завжди жили вірою в майбутнє України». А Надія Іщук, вступивши до Союзу Українок Америки, продовжувала активну просвітницьку та методичну роботу.

9 квітня 1979, коли на 91 році життя вона померла, на похорон, окрім родини, друзів і знайомих, прибуло багато колишніх учнів. Це був прояв вдячності й поваги професорці математики й просто щирій українці. На панахиді митрополит Мстислав (Скрипник) сказав про неї як про «нащадка родів українських патриціїв, які віками зберігали українську національну духовність».

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• О. В. Леонтович. Іщук-Шульгина Надія Яківна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Омелянчук Інна (11 жовтня 2012). Славетний рід Шульгиних повернувся із забуття. ukurier.gov.ua. Урядовий кур'єр. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 12 грудня 2024.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.