Шумаков Сергій Вікторович
Сергі́й Ві́кторович Шумако́в (нар. 10 травня 1988, м. Дніпро — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України. ЖиттєписСергій Шумаков виріс у місті Дніпро (за іншими даними, народився в м. Стаханові на Луганщині). Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи. Пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Здобув спеціальність електрика у Придніпровському енергобудівному технікумі. У зв'язку з російською збройною агресією проти України 29 березня 2014 року мобілізований на захист Батьківщини. Сержант, старший стрілець 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область. Підрозділ Сергія відправляли ешелоном у Слов'янськ, де їх блокували місцеві проросійські налаштовані мешканці. Кілька днів десантники простояли в полі. Обставини загибелі13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство. 14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту. Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Пройшло більш як 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військовики збирали рештки тіл полеглих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, у Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня в місті Дніпро у Палаці Металургів прощались з чотирма десантниками: Юрієм Ковальчуком, Сергієм Шумаковим, Артемом Санжаровцем та Олегом Коренченком[4]. Похований на міському кладовищі міста Дніпро, мкр Чаплі. Залишились мати й молодша сестра Олександра Гордієнко. Олександра після смерті брата пів року працювала у військкоматі на цивільній посаді й вирішила вступити на військову службу[5]. Нагороди та відзнаки
Вшанування пам'яті
Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia