Щеглова Софія Олексіївна

Софія Олексіївна Щеглова
Софія Олексіївна Щеглова
Народилася	18 вересня 1886 ; Пенза, Російська імперія
Померла	1 червня 1965 (78 років) ; Москва, СРСР
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	літературознавиця, бібліографознавиця, викладачка університету
Alma mater	Імператорський Київський університет Святого Володимира (1913)
Заклад	Самарський державний університет; Саратовський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]

Софія Олексіївна Щеглова (18 вересня 1886, Пенза — 1 червня 1965, Москва) — літературознавець, бібліограф, педагог, професор, доктор філологічних наук (з 1941 року), член Неофілологічного товариства при Петербурзькому університеті, історико-літературного товариства, історичного товариства Нестора-літописця при Київському університеті, історико-філологічного товариства при Самарському університеті, Археологічної комісії ВУАН, член-кореспондент Товариства любителів давньої писемності та інше. Учениця та сподвижник Володимира Миколайовича Перетца.

Життєпис

Народилась 18 вересня 1886 року в Пензі. З 1907 року ввійшла до складу членів Семінарії російської філології професора В. Перетця, де досліджувала український вірш. В 1910 році закінчила історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів в Києві. В 1913 році склала державні іспити в Київському університеті і була зарахована для підготовки до професорського звання.

В 1905—1915 роках викладач київських жіночих гімназій та одночасно викладач Вищих жіночих курсів;
В 1916—1917 роках — викладач Петроградської громадської жіночої гімназії та Вищих педагогічних курсів;
В 1918—1922 роках професор Самарського університету, педагогічного інституту та Археологічних курсів;
В 1922—1934 роках науковий співробітник рукописного відділу Бібліотеки АН СРСР, одночасно читала лекції в Ленінградському університеті, на курсах при Інституті історії мистецтв та бібліотечних курсах;

У листопаді 1933 року Софію Щеглову заарештовують за так званою «Справою славістів». І хоча після арешту, Щеглову кілька місяців утримувалася в одиночній камері, не дозволяючи не тільки читати, але навіть і спати, Софія Олексіївна винною себе не визнала. У квітні 1934 її засудили до заслання на три роки в «віддалені райони Радянського Союзу».

Софія Щеглова була «спрямована етапом» в Киргизію, де у 1934—1936 роки працювала методистом в бібліотеці міста Фрунзе.

З 1937 року Софії Щегловій дозволили жити в Саратові.