Щербань Олена Василівна
Щерба́нь Оле́на Васи́лівна (*27 червня 1980) — український керамолог, етнолог, етнограф, краєзнавець, історик, доктор історичних наук (етнологія), старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України[2], майстер української традиційної ляльки-мотанки, популяризатор українського традиційного мистецтва[3], голова Опішнянського осередку майстрів народної творчості. ЖиттєписНародилася 27 червня 1980 року в смт Мала Данилівка Харківської області. Нині мешкає в селищі Опішня на Полтавщині. 2002 року закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки». Працювала вчителькою історії та економіки в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному». 2007 року закінчила аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія». У 2006–2010 роках була депутаткою Опішнянської селищної ради. У 2016–2018 роках — докторант Харківської державної академії культури, старший викладач кафедри історії України та всесвітньої історії (2016–2017), кафедри музеєзнавства та пам'яткознавства (2017–2019). Тема докторської дисертації — «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування українців Наддніпрянщини другої половини ХІХ – початок ХХІ століття» (науковий консультант — професор Павлюк Степан Петрович)[4]. Наукова діяльністьЗдійснила керамологічні експедиції на Полтавщині, Івано-Франківщині, Черкащині, Київщині. [джерело?] У 2008 році за дослідження «Весільний обряд села Велика Павлівка», написане у співавторстві з Ганною Ярехою стала наймолодшою лауреаткою конкурсу імені Василя Скуратівського[5]. Авторка понад 150 публікацій[6] з етнопедагогіки, діяльності гончарних навчальних закладів Опішні, весільного обряду Полтавщини, історії Опішні. Серед них:
Взяла участь у понад 60[1] наукових конференціях, семінарах, симпозіумах:
2011 року разом з чоловіком, науковцем Анатолієм Щербанем, випустила книгу «Нариси з історії Опішного козацької доби». Видання є дослідженням історії Опішні козацької доби (XVII—XVIII століть). Зібрано й систематизовано факти, подано авторські міркування й висновки про походження топоніма, споруди й планування міста, про один з найпотужніших селітроварницьких промислів Російської Імперії, що діяв у містечку, про місто як найвідоміший осередок садівництва[7]. Творча діяльність 2008 р. самостійно виготовляє ляльки-мотанки. Власниця салону-студії «Лялина світлиця» в Опішні. У ній можна придбати вироби Щербань, а також пройти майстер-класи із виготовлення традиційної української ляльки-мотанки з тканини за архаїчною технологією, приготування традиційних різдвяних, великодніх пряників та борщу[8]. У 2020 році Олена Щербань відкрила в Опішні «Музей звареного борщу» та «Музей живого хліба».[9] Вироби Олени Щербань зберігаються як в Україні — Державному музеї іграшки (Київ), Національному Музеї народної архітектури та побуту України (Київ) — так і закордоном: у провінції Шандунь, Мінську, Флориді, Сан-Дієго, Венесуелі, Вільнюсі, Санкт-Петербурзькому музеї іграшки, Художньо-педагогічному музеї іграшки (м. Сергієв Посад) тощо[10]. Виставки2008 рік:
2009 рік:
Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
