Юзефович Михайло Володимирович
Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (рос. Михаи́л Влади́мирович Юзефо́вич; 17 червня 1802 — 21 травня 1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (1857—1889). Один з ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Голова комісії для збудування пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888). Дійсний таємний радник (з 11 липня 1888). Член Імператорського російського географічного товариства, Копенгагенського товариства північних антикваріїв. Русофіл, прибічник русифікації, монархіст. Противник українофілів й українського національного руху. Біографія![]() Народився 1802 року в селі Сотниківка Пирятинського повіту Полтавській губернії Російської імперії. Належав до дворянської родини Юзефовичів, що походила з нобілітованих реєстрових козаків Речі Посполитої. Випускник Московського університету (1819). Служив у Чугуївському уланському полку, корнет (з 1822), поручник (з 1828). Брав участь у російсько-турецькій війні 1828—1829 років, був ад'ютантом Івана Паскевича й Миколая Раєвського. Нагороджений орденами святих Володимира (IV ступеня) й Анни (ІІ ступеня), штабс-ротмістр (з 1829). Під час служби на Кавказі познайомився із Олександром Пушкіним, Денисом Давидовим, Олександром Грибоєдовим. Інспектор народних училищ Київської губернії (1840—1843), надвірний радник і виконувач обов'язків помічника попечителя Київського навчального округу (1843—1846), помічник попечителя цього округу (1846—1856). Займався русифікацією освіти, боротьбою з польськими освітньо-культурними впливами та антиросійськими національними рухами та Київщині. 1843 року заснував Київську археографічну комісію для розгляду давніх актів, очолив її після виходу у відставку з державної служби (1856). Голова розпорядчого комітету Київської міської публічної бібліотеки. Друкувався у «Вестник Юго-Западной и Западной Росии» і «Киевлянин». Був одним з ініціаторів закриття газети «Киевский телеграф». Обстоював загальноросійську ідею, вважав українців, росіян і білорусів єдиним російським народом. Боровся проти українського національного руху, який вважав сепаратистським. Сприяв виданню Валуєвського циркуляра (1863); член комісії для розробки Емського указу (1876), що обмежував використання української мови. Був посередником у справі субсидій царського уряду до галицького москвофільського «Слова» у Львові. Керував встановленням пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888), що містив на постаменті написи: «Хочемо під царя східного, православного» та «Богдану Хмельницькому від єдиної і неподільної Росії». Помер 1889 року в Києві. Похований на Аскольдовій могилі. ПоглядиМихайло Юзефович стверджував, що «малороси ніколи не ставили батьківщину [Україну] понад вітчизну [Російської імперії]»[1]. Родина
Праці
Див. також
Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia