Юкачев Микола Вікторович
Микола Вікторович Юкачев (3 грудня 1956, Ниртинський, Кукморський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР — 3 жовтня 2009, Казань, Республіка Татарстан, Російська Федерація) — радянський і російський татарський актор. Заслужений артист Республіки Татарстан[tt] (1996). ЖиттєписМикола Вікторович Юкачев народився 3 грудня 1956 року в селищі Ниртинського радгоспу Кукморський району Татарської АРСР[1]. Мати Катерина Юкачева — удмуртка, батько Віктор Таріко — українець[2][3]. Ріс у змішаному мовному середовищі, з дитинства знав татарську мову[4]. Закінчивши школу в рідному селі, в 1974 році приїхав в Казань і поступив до Казанського театрального училища на курс Марселя Салімжанова[tt][2], причому в татарську групу, через те, що російської на той момент ще не було[5]. Після закінчення першого курсу пройшов військову службу[6], пробув три роки на флоті[7]. Після повернення до навчання був зарахований на другий курс[6][4], де познайомився з однокурсницею Раушанією Хафізовою[tt], з якою надалі одружився[8][4], прийнявши іслам[9]. Через проблеми зі здоров'ям довгий час вона не могла завагітніти, але через деякий час народила дочку Світлану, проте більше дітей мати не могла[6][4]. Після закінчення училища, в 1981 році разом з дружиною за направленням вступив до Альметьєвського татарського державного драматичного театру[tt], однак там їх кар'єри не склалися, а в 1983 році на запрошення Салімжанова подружжя Юкачевих повернулося до Казані та увійшло до складу трупи Татарського державного академічного театру імені Г. Камала[10][8]. Спочатку грав разом з дружиною парні ролі[4]. З віком перейшов до комічних образів[5]. Докладав великих зусиль для творчої реалізації своєї дружини[11], однак у нього самого було менше ролей[5]. Як талановитий артист, що володіє природністю, щирістю і музикальністю, швидко завоював любов глядача[12]. Відомий як характерний актор, чарівний, який вмів створювати життєво достовірні й точні образи як в молодих, так і у вікових ролях[10][13]. Був першим і єдиним російським актором в татарському театрі, прекрасно володів татарською мовою[12][14], на якій говорив інколи краще багатьох татар[5], і навіть зовні був схожий на татарина[9]. Серед значних ролей — Хасан («Зульфія» К. Амірова[tt]), Закір («Нещасний юнак» Г. Камала), Єгор («Конокрад»), Іван («Ми йдемо, ви залишаєтеся», Амур («Чотири наречені Діляфруз» Т. Міннулліна), Фізат («Хасан — чоловік Ляйсан» Ю. Сафіуліна[tt]), Мельник («Три аршини землі» А. Гілязова[tt]), Ірек («Спадщина» Г. Каюмова[tt]), Бічура («Бічура»), Мубарак («Казанські хлопці», «Знову казанські хлопці»), Діоген («баскетболіст» М. Гілязова[tt]), Саматов («Хвилі під льодом» А. Рахманкулова, Ільтабан («Рудий насмішник і його чорнява красуня» Н. Ісанбета), Гумер («Розлучення по-татарськи» Х. Вахіта[tt]), Шаталов («Німа Зозуля»), Закі («Летюча тарілка» З. Хакіма[tt]), Мишка («Блакитна шаль» К. Тінчуріна), Гурій («Як зірки в небі» по М. Горькому), Белярдо («Вчитель танців» Л. де Вега), Кадир («Лікар мимоволі» Т. Жуженоглу)[1][15][13][16].
Микола Вікторович Юкачев помер 3 жовтня 2009 року в Казані у віці 52 років після важкої хвороби[16]. У 2005 році переніс інфаркт і операцію аортокоронарного шунтування[2], а незадовго до смерті планував звернутися до хоспісу[6], лікарі давали всього два-три місяці життя[4]. У шлюбі з дружиною прожив 29 років[4], мав дачу в Студенцях, сам побудував будинок і баню, захоплювався городництвом[2]. Похований був поруч з матір'ю на кладовищі в рідному селі[3]. Нагорода
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
