Яблонський Василь Миколайович
Василь Миколайович Яблонський (нар. 27 грудня 1966, Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.) — український історик, політолог. Завідувач кафедри міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка. Доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1999—2004). Заступник керівника Головної аналітичної служби — керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Секретаріат Президента України (2005—2006). Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень (2018—2019). Член Ради з питань національної єдності (2015—2019). Кандидат історичних наук (1998). Доцент (2001). Доктор історичних наук (2021). Біографічні відомостіВасиль Миколайович Яблонський народився 27 грудня 1966 року в Кам'янці-Подільському. У 1990 році закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка[1]. Після закінчення університету працював асистентом кафедри політичної історії та політекономії Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту[2]. Упродовж 1993—1996 років навчався в аспірантурі КНУ імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України. Захистив кандидатську дисертацію «Директорія УНР: формування засад української державності (1918—1920 рр)». У 2001—2005 роках навчався в докторантурі Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 1990—1993 роках викладав у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. У 1993—1994 роках — працював головним спеціалістом у Міністерстві України у справах національностей та міґрації. 1994—1995 роках — керівник аналітичного відділу Фонду «Українська перспектива». 1996—1997 роках — заступник генерального директора ТОВ «РІА-Світ», а у 1997—1998 роках — помічник голови правління ЗАТ «Інформаційні технології XXI». 1999—2001 роках — доцент Київського національного лінгвістичного університету[1]. 2002—2003 роках — заступник директора Української аграрної конфедерації. У 2000—2007 роках — доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2005—2006 роках — заступник керівника Головної аналітичної служби — керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Секретаріат Президента України. 2006—2010 роках — завідувач оперативно-аналітичного, аналітично-інформаційного відділів Національного інституту стратегічних досліджень. 2010—2018 роках — заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. З 05 вересня 2018 року — перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. Звільнений з посади 24 грудня 2019 року[3]. З 17 травня до 13 серпня 2019 року — виконував обов'язки директора Національного інституту стратегічних досліджень[4]. Фіналіст державного конкурсу на посаду очільника Українського інституту національної пам'яті (2019). З 25 грудня 2019 по 30 серпня 2021 року — радник при дирекції НІСД. У березні 2021 року захистив докторську дисертацію «Діяльність Державного центру УНР в екзилі. 1920—1992» в Інституті історії України НАНУ. З 1 вересня 2021 по серпень 2022 року — завідувач кафедри міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Бориса Грінченка. З 1 вересня 2022 року — завідувач кафедри міжнародних відносин Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. У квітні 2023 року став лауреатом Премії Івана Виговського (Nagroda im. Iwana Wyhowskiego) за 2021 рік (Польща). У 2003—2004 роках член ради проекту "Громадська стратегія розвитку; у 2006—2010 роках член Ради з питань етнонаціональної політики; у 2016—2019 роках член Ради з питань національної єдностіhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697/2015#Text. У 2017—2019 роках член Комісії при Міністерстві юстиції України з питань дотримання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». У 2016—2019 роках — член редколегії фахового журналу «Стратегічні пріоритети», у 2018—2019 роках — заступник головного редактора. З 2021 року член редколегії фахового журналу «Гуманітарні студії: історія та педагогіка» http://gsip.wunu.edu.ua/index.php/gsipua/about/editorialTeam Третій ранг державного службовця (серпень 2005 року). Наукова діяльністьУ квітні 2014 року рішенням Президії Національної академії наук України заступнику директора Національного інституту стратегічних досліджень Яблонському Василю Миколайовичу присуджено премію НАН України імені М. І. Костомарова за видатні наукові роботи в галузі історії та історичного джерелознавства за працю «Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали, 1920—1992»[5]. Основні наукові праці:
Нагороди та відзнаки2006 — Медаль «15 років Збройним силам України». 2009 — Подяка Президента України. 2012 — Орден «За заслуги» III ступеня. 2014 — Премія НАН України імені М. І. Костомарова 2019 — Орден «За заслуги» ІІ ступеня. Особисте життяОдружений, дружина Яблонська Тетяна Миколаївна, має двох дітей — доньку Анастасію та сина Олексія. ЗахопленняНумізматика, туризм, футбол, риболовля. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
