Ягубець
Ягу́бець — село в Україні, у Христинівській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Удич (притока Південного Бугу) за 14 км на південь від міста Христинівка. ІсторіяУ XV ст. кримчаки часто нападали на Уманщину, так спустошували її, що швидко з неї стала «Гуманська пустеля». Люди тікали звідси. І донині численні підземні ходи під Уманню ховають у собі безліч таємниць. Відомо, що один з таких ходів вів у район так званих Жовтих Верб. Саме тут розкинулось містечко Обозівка (тепер с. Ягубець), у якому розмішувалися військова та продовольча бази, за першим покликом готові були вирушити в похід обози. У 1653 р. гетьман польський Чарнецький, ганяючись за полковником Богуном і знищуючи навколо Умані села, на Великдень увійшов в Обозівку, перебивши всіх людей. За сумнівними переказами, священник, який у цей день відправляв літургію, намагався втекти в ближній ліс, але поляки наздогнали його. Не витримавши катувань, панотець розказав про розташування уманського війська. Кажуть, що слова «Я — губець» вилетіли з вуст нещасного священника, коли він, знаючи про свій тяжкий гріх, впав навколішки та простягнув до неба руки, прохаючи Бога захистити людей, яких він зрадив. Відтоді містечко Обозівка перейменовано на Ягубець.[джерело?] На початку XX ст. селом Ягубець володів барон Мейендорф Федір Єгорович. Він із сім'єю проживав у Петрограді, а маєток здавав в оренду поміщику — німцю Карлу Мартіну. Населення на той час складало 1420 осіб. З приходом до влади більшовиків першим головою ревкому було обрано Хлівнюка Миколу. У 1922 р. в селі було обрано сільську раду, перший голова — Безносюк Микола. У 1929 р. в с. Ягубець, під час примусової колективізації, було створено перший колгосп «Борці Жовтня», у 1930 р. — колгосп «9 січня». Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 114 мешканців села.[3] У роки німецько-радянської війни жителі села воювали на фронтах проти нацистських загарбників, 154 з них не повернулися до рідних домівок. Багато жителів Ягубця за участь у боях отримали державні нагороди, серед них Герой Радянського Союзу Дмитрик Петро Тодосійович. У післявоєнні роки в селі було створено два колгоспи — «Борці Жовтня», «Перше Травня» і радгосп. У 1960 р. колгоспи й радгосп об'єднано в одне господарство, яке мало 2613 га землі. У 1963 р. господарство очолив М. В. Андрієнко. У 1968 р. радгосп побудував нове приміщення сільської ради, медпункт. У 1969 р. почалася добудова школи, будівництво побуткомбінату, завершилося будівництво двоповерхового будинку. Сьогодні у селі є школа, будинок культури, дитсадок, магазин, бібліотека, ФАП. На території сільради діє ДП СГП «Ягубець». НаселенняЗа даними перепису 2001 року в селі мешкало 1143 особи. Мовний складРідна мова населення за даними перепису 2001 року[4]:
Пам'яткиМірошніченко Артур Станіславович Учасник АТО і повномасштабного вторгнення росії в Україну. Народився 5.08.1988р. с.Ягубець - загинув 30.10.2022р поблизу с.Водяне Донецької області.
Див. такожПосилання
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia