Яковлєв Василь Семенович

Яковлєв Василь Семенович
Яковлєв Василь Семенович
Народився	1 квітня 1928 ; Чурапчинський улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР, СРСР
Помер	27 листопада 1996 (68 років)
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	письменник
Alma mater	Північно-Східний федеральний університет
Знання мов	якутська
Мова творів	якутська
Нагороди	Народний письменник Якутіїd

Василь Семенович Яковлєв (псевдонім — Далан; нар. 1 квітня 1928, Китанахський наслег — пом. 27 листопада 1996) — якутський письменник, кандидат педагогічних наук; член Спілки письменників СРСР з 1979 року. Академік Академії духовності Республуки Саха^[1].

Біографія

Народився 1 квітня 1928 в Китанахському наслезі Якутської АРСР СРСР (тепер Чурапчинський улус, Республіка Саха, РФ) в селянькій сім'ї. Після закінчення у 1948 році Чурапчинського педагогічного училища, продовжив навчання на історичному факультеті Якутського педагогічного інституту. Під час навчання на 4-му курсі у 1952 році був репресований за звинуваченням в націоналізмі («у справі професора Георгія Башаріна»). Був реабілітований в 1954 році і наступного року завершив навчання^[1].

Працював завідувачем кабінету позакласної роботи Якутського інституту удосконалення вчителів, учителем, завучем і директором в школах Намського і Чурапчинського улусів. З 1977 року працював в журналі «Чолбон» завідувачем відділу прози, з 1992 року — головним редактором. Керував Комісією з присудження Державної премії імені О. Є. Кулаковського-Ексекюлях, був членом Суспільно-консультативної Ради при Президентові Якутії. Помер 27 листопада 1996 року^[1].

Творчість

Свою першу повість про сільських десятикласників «Дьикти саас» / «Дивна весна» опублікував у 1976 році в журналі «Хотугу Сулус». Окремою книгою вона видана у 1978 році Якутським книжковим видавництвом. Також автор книг:

«Аар тайҕам суугуна» / «Пісня великої тайги» (1980, повість присвячена захисту і охороні природи);
«Доҕоруом, дабай күөх сыырдаргын» / «Зійди, друже на зелені пагорби» (роман про сучасне життя);
«Кынаттаах ыралар» / «Крилаті мрії»;
«Бутэй Булуу» / «Глухий Вілюй» (роман);
«Тыгын Дархан» / «Тривожний вік Тигина» (1993, історичний роман);
«Дьылҕам миэнэ» / «Доля моя» (1994).

Для дітей написав книги «Легенди Білого Півночі», «Теппей дорослішає», «Білі стерхи Півночі», та інші. Також був укладачем хрестоматії «Якутська література» для Х класу^[1].

Відзнаки

Народний письменник Якутії;
Державна премія Республіки Сахи імені Платона Ойунського (1993, за історичний роман «Тыгын Дархан»);
Нагороджений:
- медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «Ветеран праці»^[1];
- орденом Дружби (22 січня 1997, посмертно).

Пам'ять

Ім'я письменника присвоєне Китанахській середній школі Чурапчинського улусу;
Ювелірному алмазу, здобутому на фабриці Айхальського гірничо-збагачувального комбінату, вагою 49,48 карат присвоєне ім'я «Письменник Яковлєв — Далай» (наказ генерального директора АК «АЛРОСА» від 6 травня 1997 року)^[1].