Ялтинська кіностудія художніх фільмів

Ялтинська кіностудія
(крим. Yaltanıñ kino studiyası)

ЗАТ «Ялтинська кіностудія»
Тип	державне підприємство
Правова форма	закрите акціонерне товариство
Галузь	кінематограф
Засновано	1919
Штаб-квартира	Ялта, вул. Мухіна, 3
Адреса	вул. Мухіна, 3
Ключові особи	Володимир Гардін, Петро Чардинін, Георгій Тасін, Олександр Анющенко, Олєксандр Соловйов
Продукція	кінофільми, телесеріали, відеокліпи, рекламні ролики
yalta-film.ru
Ялтинська кіностудія художніх фільмів у Вікісховищі

Я́лтинська кіносту́дія (крим. Yaltanıñ kino studiyası) — кримська кіностудія, розташована в Ялті.

Була заснована в 1917 році як кінознімальна база російської кінофабрики «Ханжонков і Ко». У 1919 була націоналізована радянською владою та перетворена на Ялтинську кінофабрику. Хоча більшу частину своєї історія кіностудія підпорядковувалася радянським російським кіноустановам, на ній було знято ряд важливих для становлення українського кіно фільмів. Особливо якісно студія працювала в часи підпорядкування Всеукраїнському фотокіноуправлінню (ВУФКУ), саме в той час Ялтинська кіностудія почала знімати стрічки на кримськотатарську тематику.

• 1908 — Французька кінофірма «Пате» вперше знімає в Ялті видовищні фільми.
• 1911 — Олександр Ханжонков знімає велкий історичний фільм «Оборона Севастополя». Восени фільм був показаний царю Миколі II в Лівадії.
• 1917 — Акціонерне товариство «Ханжонков і Ко» відкрило літню кінознімальну базу в Ялті.
• 1919 — За декретом, підписаним Леніном, кіноателье Ханжонкова та Єрмольєва були націоналізовані. Створена єдина державна Ялтинська кінофабрика.
• 1922—1923, 1924—1927 — підпорядковувалась ВУФКУ як Друга кінофабрика, в 1924 році підпорядковувалася «Левфильм». В часи ВУФКУ випустила фільми: «Остання ставка містера Енніока» (за романом Олександра Ґріна, 1922), «Привид бродить по Европі» (1922), «Остап Бандура» (разом з Одеською кіностудією, 1924), «Алім» (1926), «Ордер на арешт» (1927), «Тіні Бельведеру» (1927), «Кіра Кіраліна» (1928), «Троє» (1928).
• 1927 — У Ялті стався землетрус, який зупинив роботу кіностудії. Після цього ВУФКУ поступово припиняє кіновиробництво в Ялті і відкриває кінофабрику в Києві.
• 1928 — Ялтинська кінофабрика входить до тресту «Востоккіно».
• 1936 — Ялтинська кінофабрика передана студії «Союздитфільм».
• 1951 — Ялтинська кінофабрика передана кіностудії «Мосфільм».
• 1957 — Ялтинська кінофабрика перетворена в «Ялтинську кіностудію художніх фільмів».
• 1963 — Ялтинська кінофабрика стає філією Центральної кіностудії дитячих та юнацьких фільмів ім. Горького.

• 1988 — Ялтинська кіностудія стала самостійним державним підприємством — Кримською кіностудією «Ялтафільм».
• 2000 — Створено ЗАТ «Ялтинська кіностудія», — спільне російсько-українське підприємство.
• 2003 — ЗАТ «Ялтинська кіностудія» повністю перейшло у власність російської компанії «ПолікомВест».
• 2014 — Після анексії Криму Росією окупаційна влада примусово викупила студію у «ПолікомВест» і перетворена її на Державне унітарне підприємство так званої Республіки Крим «Ялта-фільм».^[1]

Сучасна Ялтинська кіностудія — це підприємство, розташоване на території загальною площею 13 га. При цьому під натурні майданчики виділено близько 5 га. Студія має все необхідне для проведення зйомок як невеликих, так і масштабних проектів: потужності для виготовлення бутафорії, реквізиту, зброї, декорацій. Володіє великою колекцією історичних костюмів, участок для їх пошиву, декораційно-технічний та механічний цехи.

Проходить реконструкція головної бази кіностудії — Полікурівського пагорбу. Ведеться будівництво нового цеху декораційно-техничних споруд заплановане зведення двох кінозйомочних павільйони площею 1000м² та 500м² (дані на 2007 р.). Ялтинська кіностудія є одним з організаторів щорічного міжнародного фестивалю продюсерського кіно «КіноЯлта».

• Георгій Тасін (1922—1924)
• Соломон Орелович (1924—1925)
• Георгій Тасін (1925—1927)
• Соломон Орелович (1927—1928)
• Олександр Горський (1931—1932)

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Офіційний сайт «Ялтинської кіностудії» [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Госейко Любомир, «Історія українського кінематографа. 1896—1995», К.: KINO-КОЛО, 2005. ISBN 966-8864-00-X.
• «Нариси історії кіномистецтва України», Редкол.: В.Сидоренко та ін., Інститут проблем сучасного мистецтва Академія мистецтв України, Інтертехнологія, 2006.
• Миславський В. Історія українського кіно 1896—1930: факти і документи. Т. 1. Харків: «Дім Реклами», 2018. 680 с. : 506 іл. ISBN 978-966-2149-66-1
• Миславський В. Історія українського кіно 1896—1930: факти і документи. Т. 2. Харків: «Дім Реклами», 2018. 528 с. : 827 іл. ISBN 978-966-2149-67-8

Це незавершена стаття про українську компанію або підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.