Ямпольський Валерій Олександрович
Валерій Олександрович Ямпольський (нар. 14 червня 1946, м. Харків) — радянський, український фізик-теоретик, головний науковий співробітник Інституту радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України, професор кафедри теоретичної фізики Харківського університету; доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент HAH України[1]. БіографіяУ 1967 р. закінчив фізичний факультет ХДУ ім. А. М. Горького. У 1978 р. захистив кандидатську дисертацію «До теорії високочастотних явищ в металах в нормальному і надпровідному станах», а у 1988 р. — докторську дисертацію «Нелінійні електродинамічні явища в металах». У 1968–1969 рр. працює в ДонФТІ АН УРСР на посаді молодшого наукового співробітника. З 1969 р. працює в ІРЕ АН УРСР аспірантом, молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, провідним науковим співробітником і зав. відділу теоретичної фізики. З 1993 р. — професор кафедри теоретичної фізики ХНУ імені В. Н. Каразіна (за сумісництвом). Член наукової ради ІРЕ HAH України, спеціалізованої вченої ради при ФТІНТ HAH України, член редколегій журналів «Фізика низьких температур» та «Радіофізика та електроніка»[2]. Отримував гранти Сороса (1994–1996 рр., 1998 р.) і гранти INTAS (1998–2000 рр., 2002–2004 рр.). Опублікував понад 400 наукових робіт, у т. ч. 2 монографії, понад 200 статей[3]. Має індекс Гірша h=21[3]. Підготував 9 кандидатів наук. Науковий напрямок — фізика твердого тіла. Читає курси: Квантова механіка[4]. Наукова діяльністьВ.О. Ямпольський передбачив і теоретично дослідив велику кількість нелінійних явищ: у металах — генерацію струмових станів; у жорстких надпровідниках — колапс транспортного струму під дією зовнішнього змінного магнітного поля, ефект стимульованої прозорості надпровідникових пластин, стрибки електричного поля на поверхні зразка та ін. Побудував нелокальну теорію критичного стану надпровідників, з’ясував механізм макротурбулентної нестійкості фронту перемагнічування в анізотропних жорстких надпровідниках. Він довів, що казимирівське притягання плівок залежить від індивідуальних властивостей металевого зразка, передбачив немонотонну температурну залежність сили Казимира у металевих плівках, можливість поширення поверхневих радіохвиль на межах шаруватих надпровідників, а також низку незвичайних нелінійних явищ у поширенні джозефсон-плазмових радіохвиль у терагерцовому діапазоні частот. При дослідженні графенів передбачив існування електронних станів, локалізованих у межах потенційних бар’єрів, та квантові осциляції густини цих станів[5]. Нагороди
Основні наукові публікації
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia