Янушкевич Адольф Михайлович

Адольф Янушкевич
Adolf Michał Walerian Julian Januszkiewicz
Народився	9 червня 1803(1803-06-09) Несвіж, Мінська область, Білорусь
Помер	19 червня 1857(1857-06-19) (54 роки) Дзягільна, Мінська область ·туберкульоз
Поховання	Дягильнаd
Країна	Російська імперія
Діяльність	поет, етнограф, революціонер
Alma mater	Вільнюський університет
Знання мов	польська
Мова творів	польська
Рід	Янушкевичі роду Любичd
Батько	Янушкевич Михайлоd
Мати	Соколовська Теклаd
Брати, сестри	Янушкевич Євстахійd і Янушкевич Януарійd
Янушкевич Адольф Михайлович у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Адольф Михайлович Янушкевич (Adolf Michał Walerian Julian Januszkiewicz), нар. 9 червня 1803, у м. Несвіж, нині Мінська область, Білорусь — пом. 19 червня 1857 р., маєток Дзягільна, нині Дзержинський район (Мінська область) — польський, білоруський поет, етнограф, революціонер. Відомий завдяки історико-етнографічним записам про казахів: книга «Дневники и письма из путешествий по киргизским степям» перекладена на багато мов. Друг Адама Міцкевича, прототип Адольфа з III частини його поеми «Дзяди».

Народився в Несвізькому замку в небагатій родині шляхтичів Михайла й Теклі Янушкевичів, які жили при дворі Радзивіллів (або його усиновили Янушкевичі як родича^[1]). Його хрестив Михайло-Єронім Радзивілл. По батьківській і материнській лініям А. Янушкевич був родичем Костюшко, що відігравало важливу роль в сім'ї. Його молодшими братами були поет Евстафій Янушкевич^[ru], Ромуальд і Януарій. Також мав п'ять сестер.

А. Янушкевич навчався в Домініканській школі в Несвіжі, в середній школі у Вінниці на Поділлі. В 1821–1823 рр. був студентом літературного факультету Віленського університету, належав до круга філаретів — таємного патріотичного об'єднання студентів створеного Товариством філоматів. Писав вірші, які друкувались в періодичних виданнях у Вільнюсі. Дебютував 1821 р. в журналі «Dziennik Wileński» сентиментальною поемою «Мелітон та Евеліна». Належав до прихильників Адама Міцкевича й поширював його поезію на Поділлі. Жив у Кам'янці-Подільському (вулиця Домініканська, 2) і в сімейному маєтку Дягільно (придбаний сім'єю в 1821 р.). 1826 року був депутатом Головної палати з громадянських судових справ у Кам'янці.

Припинив службу в 1829 р. через хворобу і поїхав на лікування до Карлсбада, побував у Німеччині, Франції, Італії. В Римі зустрівся з А. Міцкевичем і А. Е. Одинцем. У вересні 1830 р. повернувся додому. Брав участь у Листопадовому повстанні як підпоручник армії повстанців, був одним із командирів легіону Литви, Волині й України; був поранений і потрапив у полон. За вироком суду від 4 березня 1832 р. був засуджений до повішання, яке замінили на довічне заслання до Сибіру з втратою дворянства і конфіскацією майна.

Був засланий до Тобольська, в острог, потім 1833 р. в село Желяково під Ішимом. В 1835 переїхав до Ішима, куди йому прислали з дому бібліотеку, рідні присилали періодику, його хата стала місцем зустрічі й бібліотекою для засланих. А. Янушкевич зав'язав дружбу з Густавом Зелінським⁣, а з 1836 р. О. І. Одоєвським. Зелінський використав записки А. Янушкевича і листи для свого самого знаменитого твору — поеми «Киргиз».^[2] О. І. Одоєвський, який певний час жив у одному домі з А. Янушкевичем, присвятив йому два вірші: «Ты знаешь их, кого я так любил» и «А. М. Янушкевичу, разделившему со мной ветку кипарисовую с могилы Лауры».^[3] В 1839–1840 рр. переклав «Історію завоювання Англії норманами» Огюстена Тьєррі, також цікавився польським та європейським літературним життям.

Адольф Янушкевич перебував на засланні 24 роки. Він сумував за рідним Поділлям, марив його красою, посилав вірші подільським друзям, чекаючи на вісті з берегів Смотрича.

У серпні 1841 переїхав до Омська. У зв'язку зі шлюбом цесаревича йому дозволили вступити на державну службу з присвоєнням чину «колезький реєстратор». З грудня 1842 р. працював у Прикордонному управлінні сибірських киргизів. Багато подорожував по казахських степах, вивчив казахську мову, записував казахський фольклор. Під час експедиції 1846 року склав «Дневник поездки в Сибирь», важливе джерело з історії Казахстану. В 1853 він переїхав до Нижнього Тагілу Пермської губернії, де став першим бібліотекарем першої бібліотеки, відкритої за розпорядженням М. М. Карамзіна,^[4] і садівником графа Анатолія Демидова, власника уральських заводів. Янушкевича було помилувано в 1856, він повернувся додому і наступного року помер, оскільки хворів на туберкульоз.

• 1824–1830 — Камянець-Подільський — житловий будинок, XVIII ст. вул. Домініканська, 2^[5]

У Казахстані на честь А. Янушкевича названо вулиці в Астані (2003 р.) і Алмати.

• Listy z Syberii. Wydawnictwo: Czytelnik, 2003. ISBN 83070290704
• Kündelíkter men hattar nemese Qazaq dalasyna žasalgan sajahat turaly žazbalar (на казахском языке) / Müqaš Särsekeev / Almaty: Žalyn [USSR (to 1991)], 1979. 269 p.
• Дневники и письма из путешествия по казахским степям. Пер. с польского на русский Ф. Стекловой.
  • Алма-Ата, Казахстан, 1966.
  • Международный клуб Абая. Библиотека журнала «Аманат», Алматы, 2005.
  • Библиотека казахской этнографии (том 29). ЭКО, 2005. ISBN 9965-611-45-9
  • 2-е изд., доп.- Астана: «Алтын кітап», 2007.

• Żywot Adolfa Januszkiewicza i jego listy ze stepów kirgizkich. Paryż, Drukarnia J. Claye, 1861
• Жыцьцё Адольфа Янушкевіча і яго Лісты з кіргіскіх стэпаў. I том. Радзінна-прыяцельскі дар. Пераклад з польскай мовы, прадмова і камэнтары: Г. Суднік-Матусэвіч. Мінск, Медисонт, 2008.
• Касымбаев, Ж. Старший султан Кунанбай Оскенбаев и его окружение: посвящается 200-летию со дня рождения Кунанбая Оскенбаева / Касымбаев Ж. — Изд. 2-е, перераб. — Алматы: Кітап, 2004. — 208 с. — ISBN 9965-465-41-Х
• Савченкова, Татьяна Павловна. Ишим и литература: век XIX-й: очерки по литературному краеведению и тексты-раритеты/ Т. П. Савченкова; Ишим. краевед. музей, Ишим. гос. пед. ин-т им. П. П. Ершова. — Ишим: Изд-во ИГИ, 2004. (Библиотека альманаха «Коркина слобода»). — ISBN 5-700142-47-7
• Янушкевич, Адольф Михайлович в Биографическом словаре Половцова [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Dawni pisarze polscy do początków piśmiennictwa do Młodej Polski, przewodnik biograficzny i bibliograficzny, tom drugi I-Me, ISBN 83-02-08101-9, str. 30.
• Słabczyński, Tadeusz i Wacław. Słownik podróżników polskich. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1992. Стр. 156.
• Trynkowski, Jan. Adolf Januszkiewicz na zesłaniu. \\ Stanisław Ciesielski, Antoni Kuczyński (редакторы). Polacy w Kazachstanie. Acta Universitatis Wratislaviensis (Выпуск 1819), Uniwersytet Wrocławski, 1996. ISBN 8322913117, 9788322913116

• Reflection on history № 12. Предсказание Адольфа Янушкевич[1]
• Галина Осетрова. Друг Адама Міцкевича[2]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Мальдис, Адам. Письма из степи. Драматическая судьба уроженца Несвижа Адольфа Янушкевича. [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.] «СБ-Беларусь Сегодня» 28.01.2009.
• Янушкевич и декабристы.[3] [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Дзягільна | Могілкі роду Янушкевічаў — фотаздымкі[4] [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
• Імя на карті [5] [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Дягільно^[ru]

Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.