Янченко Олег Григорович |
---|
|
Дата народження | 18 червня 1939(1939-06-18)[1]  |
---|
Місце народження | Москва, РРФСР, СРСР  |
---|
Дата смерті | 12 січня 2002(2002-01-12)[1][2] (62 роки)  |
---|
Місце смерті | Lesnoy Gorodokd, Одинцовський район, Московська область, Росія  |
---|
Поховання | Троєкуровське кладовище  |
---|
Громадянство | Росія
СРСР  |
---|
Професії | композитор, викладач університету, диригент, органіст  |
---|
Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1964)[3] і Віденський університет музики й виконавського мистецтва (1965)[4]  |
---|
Інструменти | орган  |
---|
Жанри | опера[3], балет[3], симфонія[3], концерт[3], музика до фільму[3] і соната  |
---|
Членство | Belarusian Union of Composersd  |
---|
Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського, Московська філармонія[3], Білоруська державна філармонія[3] і Білоруська державна академія музики[3]  |
---|
Нагороди | |
---|
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Янченко.
Олег Григорович Янченко (рос. Олег Григорьевич Янченко; 18 червня 1939(19390618), Москва, Російська РФСР — 12 січня 2002, Московська область, Росія) — радянський і російський органіст, піаніст, композитор, диригент, педагог, професор. Лауреат Державної премії СРСР (1984). Заслужений артист РРФСР (1987). Народний артист Росії (1997).
Життєпис
Закінчив Московську консерваторію (1964). Учень Л.І. Ройзмана, Г.Г. Нейгауза, Ю.О. Шапоріна.
З 1971 — соліст Московської філармонії.
Організатор (з 1968) і художній керівник Мінського камерного оркестру.
З 1984 — художній керівник російського ансамблю старовинної музики «Мадригал».
Вів активну і різнобічну концертну, педагогічну та музично-громадську діяльність.
Автор опер, балету, симфонічних творів, інструментальних концертів, музики до кінофільмів (переважно — кіностудії «Беларусьфільм»).
Помер 12 січня 2002 року в Лісовому Городку (Московська область). Похований в Москві на Троєкуровському кладовищі.
Фільмографія
Автор музики до стрічок:
- «Твір» (1970, короткометражний)
- «Життя і смерть дворянина Чертопханова» (1971)
- «Горя боятися — щастя не бачити» (1973)
- «Тартак» (1973)
- «Хліб пахне порохом» (1973)
- «Час її синів» (1974)
- «Невідкриті острова» (1974)
- «Факт біографії» (1975)
- «Весела карусель» (1975, дитячий мультиплікаційний журнал) «Бегемотик» (ільм 7-й)[5]
- «Недільна ніч» (1976)
- «Хто я такий?» (1977, мультфільм; пісенька на слова Г. Сапгіра)
- «Старт» (1977, мультфільм)
- «Не боюся тебе, морозе!» (1979, мультфільм)
- «Точка відліку» (1979)
- «Люди на болоті» (1981)
- «Капелюх» (1981, у співавт., Мосфільм, реж. Л. Квініхідзе)
- «Вітрила мого дитинства» (1981)
- «Дихання грози» (1982)
- «Василиса Мелентьєва» (1982, фільм-спектакль)
- «Затюканий апостол» (1983, фільм-спектакль)
- «Хліб» (1984, мультфільм)
- «Іди і дивись» (1985, реж. Е. Климов, Мосфільм—Беларусьфільм)
- «Знак біди» (1986)
- «Виклик» (1986)
- «На своїй землі» (1987, Одеська кіностудія, реж. І. Апасян)
- «Сержант» (1988)
- «Рядові» (1988, фільм-спектакль)
- «Наш бронепоїзд» (1988)
- «Сходження на Фудзіяму» (1988, Киргизфільм)
- «Комедія про Лісістрату» (1989, СРСР—Велика Британія—Греція, реж. В. Рубинчик)
- «Його батальйон» (1989)
- «Мати Урагану» (1990)
та інші.
Примітки
Література
- Музикальная энциклопедия. Т.6. М., 1982. — С1000;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.916.
Посилання