Ян Гербурт (белзький каштелян)

Ян Гербурт
Ян Гербурт
белзький каштелян
	1564 — 1570
войський перемиський
Народився	бл. 1497;
Помер	1570;
Країна	Річ ПосполитаКоролівство Польське
Рід Гербурти
Батько	Ян Гербурт
Мати	Анна Фредро
У шлюбі з	Анна Домбровська, Зофія Маґерувна

Ян Гербурт (пом. 1570) — польський шляхтич, військовик та урядник Королівства Польського. Представник роду Гербуртів.

Життєпис

Син перемиського судді Яна Гербурта з Брухналя та його дружини Анни Фредро (батьки одружилися або 1497, або раніше)^[1].

Спочатку був войським перемиським. На його прохання в 1538 році король Сигізмунд I Старий надав дозвіл на права міста Кукізову в Львівському повіті. У 1545 році за сприяння Пйотра Кміти отримав посаду львівського підкоморія, з цим званням кілька разів згаданий в джерелах (судові справи) як королівський комісар для розмежування маєтків. За заслуги отримав від короля 1557 року «експектативу» найближчої вакантної посади в Руському воєводстві (окрім Львівської каштелянії), через кілька місяців став сенатором як любачівський каштелян (25 червня 1568). На Пйотркувському сеймі 1559—1559 років, як сам сказав, без жалю для добра Корони подав у відставку з посади. Прихильник руху екзекуційного. За віросповіданням католик.

Не державив більших королівщин; тільки в люстрації 1565 року згадане село Рудники Перемиського староства, війтівство села Просків (пол. Prosiek, родовий відм.) в Сяноцькому старостві. З 1564 року белзький каштелян. Правдоподібно, помер 1570 року.

Мав приязні стосунки зі Станіславом Оріховським^[2], який 1560 року присвятив йому антиреформаційну працю.^[3]

Сім'я

Перша дружина — Анна, донька Бальтазара Домбровського; шлюб 1538 року. Її віном були села Тарновець, Березів (Бжозув), Потаківка, частина Шебні в Ясельському повіті. Друга дружина (з 1557 року) — вдова Анджея Висоцького Зофія Маґерувна. Діти:

Ян; дружина — Зофія Ґостинська.
Валентій
Абрагам — чоловік Софії Корнякт (донька Корнякта Костянтина).
Войцех — наймолодший син, від 1569 навчався в єзуїтському університеті Інґольштадта, в 1578 мав майнові претензії через продаж Тарновця.
Зофія — дружина спицимирського каштеляна Міколая Малаховського гербу Наленч,^[4] Міколая Пєньонжка з Кружльової
Малґожата — дружина Андрія Дрогойовського, крушвицького старости Станіслава Опоровського.

Каспер Несецький називав його зятем Якуба Йордана гербу Труби, сина Адама Йордана та сестри краківського біскупа Пйотра Мишковського.^[5]

Примітки

↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 262. (пол.)
↑ спольщене Ожеховським
↑ Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570)… — S. 439.
↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 215. (пол.)
↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 441. (пол.)

Джерела

Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 439—440. (пол.)