Японська система тотального контролю якості

Керування якістю в межах компанії чи японська система тотального контролю якості (англ. Company Wide Quality Control, CWQC^[1][2] або Japanese Total Quality Control, іноді — скорочено TQC^[3][4]) система контролю якості, що виникла в Японії у 1960—70-х роках^[5] із концепції загального контролю якості (англ. Total Quality Control – TQC) шляхом широкого залучення персоналу всіх рівнів до роботи в гуртках якості^[6]. Система поширилася на всю японську економіку та стала однією зі складових японського економічного дива.

Ця система охоплює наступні елементи виробничої активності^{[джерело?]}:

• гарантія якості;
• зниження собівартості;
• відповідність виробничих квот;
• відповідність графіку поставок готової продукції;
• безпечність виробництва;
• створення нових продуктів;
• зростання продуктивності праці;
• управління поставками матеріалів і деталей;
• маркетинг;
• продаж товарів;
• післяпродажне обслуговування.

У системах якості, розроблених на початку XX ст., мали місце великі витрати виробництва. Чисельність контролерів у високотехнологічних галузях (таких як авіаційна промисловість) у 1920-і рр. досягала 30—40% персоналу^[7].
Нові підходи до підвищення якості та скорочення витрат запропонував А. Фейгенбаум у своїх працях наприкінці 1950-х років^[8]. Його ідея полягала в тому, що для повнішого задоволення споживачів слід не просто контролювати те, що випускається, а впроваджувати якість як на ранніх стадіях створення продукту (вивчення специфікацій замовників, конструкторська розробка, контроль деталей і вузлів, які надходять, організація виробництва), так і після продажу (доставка й монтаж виробів, взаємодія із сервісними службами). Концептуально завершену працю він опублікував 1961 року під назвою «Total Quality Control: Engineering and Management»^[9].
Стало зрозуміло, що висока якість продукції має бути завданням кожного працівника підприємства, а не лише контролера. Таким чином відповідальність за якість повертається безпосередньо тому, хто створює продукцію, а разом із тим робітник отримує відчуття гордості за свою працю. Усунення зайвого контролю з боку інспектора — головне досягнення в революції якості, яка супроводжувалася зменшенням кількості контролерів у десятки разів, дефектності — у тисячі й десятки тисяч разів та втрат від низької якості — у десятки разів.

Для TQC характерним є зсув акценту з матеріального на моральне стимулювання. Рядові робітники не розглядаються як механічні виконавці, а є членами команди. Головними мотивами успішної роботи працівника стали визнання його досягнень колегами і керівництвом, турбота підприємства про майбутнє працівника.^[7]

В Японії ідеї TQC зустріли із захватом і завдяки професору Каору Ішікаві (який був прихильником залучення до процесу поліпшення якості всіх співробітників підприємства) вони отримали подальший розвиток. Система TQC розвивалася на основі широкого залучення персоналу до роботи в групах якості^[1].

Успішне оволодіння принципами TQC призвело підвищення якості продукції в післявоєнній Японії та як фактор конкурентоспроможності стало однією з причин «японського економічного дива»^[7].

У самій Японії систему тривалий час називали TQSC, де S означало «статистична» (англ. Statistical)^[1]. Однак врешті-решт японський підхід отримав назву «Керування якістю в межах компанії» (англ. Company Wide Quality Control, CWQC)^[1][6].

У подальшому ця реалізація системи TQC стала підґрунтям для системи загального управління якістю (TQM)^[1].

Головні риси системи контролю якості в Японії^[10][1]:

1. Усвідомлення того, що якість є первинною, а прибутки — вторинні;
2. Тотальний контроль якості орієнтується на споживача, а не на виробника — товар має задовольняти споживача.
3. Проміжний продукт теж повинен мати високу якість, оскільки наступна виробнича ланка є його споживачем;
4. У випадку виявлення дефекту продукції робиться не тільки заміна неякісної деталі, а й пошук причини на попередньому етапі виготовлення;
5. Контроль якості базується на якостях робітників — професійних і особистих;
6. Контроль якості починається з навчання і закінчується навчанням;
7. Рух із підтримки системи контролю якості є загальнонаціональним;

• Кайдзен
• Загальне управління якістю (TQM)

• Безродна С. М. Управління якістю : навч. посіб. для студентів економічних спеціальностей. — ПВКФ «Технодрук». — Чернівці, 2017. — 174 с.
• Nonaka, I. 6. The development of company-wide quality control and quality circles at Toyota Motor Corporation and Nissan Motor Co. Ltd.. — In: Fordism Transformed: The Development of Production Methods in the Automobile Industry : [англ.] / Haruhito Shiomi, Kazuo Wada // International Conference on Business History. — 1995. — Vol. 1. — P. 139-159. — (Fuji Business History Series). — ISBN 9780198289616. — LCCN 95018021-. (англ.)

• Corbara F, Di Cristofaro E. (1996 Jan). Company Wide Quality Control (total quality): methodological principles and intervention techniques for step-by-step improvement. G Ital Cardiol. NCBI (26(1)): 61—72. PMID 8682262. Архів оригіналу за 15 березня 2013. Процитовано 2 грудня 2019. (італ.)
• Куликов Г.В. Японский менеджмент и теория международной конкурентоспособности : [рос.] / И.О. Фаризов. — М. : ОАО "НПО "Издательство "Экономика", 2000. — 247 с. — ISBN 5-282-01982-5.
• Сороко В. М. Функціонування і розвиток системи управління якістю : навч.-метод. матеріали / В. М. Гаврилюк. — НАДУ. — К., 2013. — 80 с.