Ярков Олександр Іванович

Ярков Олександр Іванович
Ярков Олександр Іванович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	22 серпня 1972; Бармашове, Жовтневий район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	10 грудня 2014 (42 роки); Луганське, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	42 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Іва́нович Ярков (нар. 22 серпня 1972 Бармашове, Жовтневий район, Миколаївська область — 10 грудня 2014 Луганське, Артемівський район, Донецька область) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Олександр Іванович Ярков народився 22 серпня 1972 року у селі Бармашове Жовтневого району Миколаївської області. Все життя прожив у селі Добре Баштанського району Миколаївської області.

Закінчив Добренську загальноосвітню школу та Кіровоградський технікум радіоелектроніки. Працював майстром телевізійної апаратури, працівником Укрзалізниці: Миколаївської дистанції сигналізації і зв'язку та Миколаївського ДЕПО.

В РА служив у 56-й десантно-штурмовій бригаді. Під час служби в РА перебував на кордоні з Афганістаном.

З липня 2014-го — доброволець; водій, 42-й окремий мотопіхотний батальйон — 57-ма окрема мотопіхотна бригада. Розвідник, кільканадцять разів був на території, зайнятій терористами, діставши розвіддані.

10 грудня 2014-го загинув під час виконання бойового завдання біля Луганського.

Похований у селі Добре, Баштанський район. Останню дорогу Олександру встелили квітами. Без Олександра лишилися мама, дружина, двоє дітей.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
22 лютого 2018 року в Миколаївській дистанції сигналізації та зв'язку відкрили меморіальну дошку^[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 10 грудня^[3]^[4].