Ярмонкине (зупинний пункт)
Ярмонкине — парк станції Сімейкине (Луганська дирекція), закритий (станом на 2022 рік) пасажирський зупинний пункт, вуглевідправний пункт, який обслуговує вуглевидобувні підприємства в смт Тепле (до 2016 року — Краснодон) і околицях. З 1916 по 1923 і з 1927 по 1939 роки вважався окремою вуглевідправною станцією Північно-Донецької і Донецьких залізниць. В 2014 році внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Україні парк Ярмонкине знаходиться на території, окупованій Російською Федерацією. ІсторіяЗалізничні колії в районі сучасного парку Ярмонкине було укладено в 1913—1914 роках, коли було відкрито під'їзну колію приватного користування протяжністю 10,65 верст від станції Першозванівка Катерининської залізниці (див. "Залізнична лінія Колпакове — Першозванівка"). Колія належала Катеринівському Донецькому товариству, яке було утворене в 1913 році. Укладачем товариства вважається Торгівельний дім "В.В.Ярмонкін, С.Ф.Овсянников і Ко", директором-розпорядником товариства був гірничий інженер Валентин Ярмонкін, на честь якого пізніше назвали станцію[1][2][3]. Кінцевий пункт під'їзної гілки був біля перетинання колії із Гундоровським шляхом[4].  В 1913—1916 роках акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці будувало з'єднувальну залізничну гілку Родакове - Сімейкине - Лиха[5]. Ще в 1913 році Рада З'їзду гірничопромисловців півдня Росії клопотала перед згаданим товариством і профільними відомствами про з'їднання залізниці Родакове - Лиха Північно-Донецької залізниці із Першозванівською гілкою Катерининської залізниці[6]. Ураховуючи особливості рельєфу та забудови відповідної місцевості, акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці в 1916 році побудувало і відкрило одноколійну під'їзну гілку загального користування Сімейкине — кінцевий пункт Катеринівського Донецького товариства протяжністю 3,23 версти[4]. Наприкінці 1916 року кінцевому пункту відповідних під'їзних гілок загального і приватного користування офіційно присвоїли назву "Ярмонкине", а також статус вуглевідправної станції Слов'яносербського каменновугільного району[7]. Оскільки Північно-Донецька залізниця надавала суттєві логістичні переваги в обслуговуванні промислових підприємств, з 1916 року практично всі вантажі станції Першозванівка були переорієнтовані в напрямі Ярмонкине — Сімейкине[3]. Таким чином, залізниця Родакове — Лиха з'єднувалася зі станцією Колпакове (напрям Дебальцеве — Звєрєво) через Ярмонкине, Першозванівку із подвійним розворотом поїздів, і тому транзитного значення даний шлях не набув[5]. В 1917 році Рада З'їзду гірничопромисловців півдня Росії клопотала про будівництва прямого виходу від станції Сімейкине на Першозванівську гілку[8], однак подальші революційні події та збройне протистояння не надавали змоги виконати дане клопотання. З початку 20-х років ХХ століття гілка Сімейкине — Ярмонкине входила до складу Донецьких залізниць і обслуговувала рудник Північно-Донецької залізниці (колишній Катеринівського Донецького товариства), з 1924 року - Краснодонському руднику[9]. В 1923 році на малодіяльній залізничній гілці загального користування Сімейкине - Ярмонкине встановили подвійний тариф на перевезення вантажів[10][11]. В 1924 році Донецькі залізниці закрили на Першозванівській гілці перегін Першозванівка — Македонівка, і колишня залізнична гілка Катеринівського Донецького товариства від станції Ярмонкине до району колишньої станції Першозванівка вважалася гілкою незагального користування, що належала Краснодонському руднику, і обслуговувала шахти №№ 1, 1-біс, 2, 3, 5 зазначеного рудника[12]. В 1925 році Донецькі залізниці почали демонтаж колії на гілці Колпакове - Македонівка - Першозванівка і закрили для загального користування під'їзну колію Сімейкине — Ярмонкине і станцію Ярмонкине, перевівши її в категорію під'їзних колій станції Сімейкине[13]. Рух даною колією здійснювався за допомогою телефонограм[14]. В 1927 році роздільному пункту Ярмонкине повернули статус вугленавантажувальної станції, з 1929 року вона вже була тарифним пунктом[15][16]. Таким вона залишалася до другої половини 30-х років ХХ століття[17][18], — допоки її знову не перевели в категорію під'їзних колій. В 1940 році було відкрито нові вугільні шахти в районі Краснодона, зокрема - № 18-біс, в радянські часи - "Енгельсівська" (район населеного пункту Буран, до 2016 року — Енгельсове). Після Другої Світової війни в районі парку Ярмонкине існував пасажирський рух. Станом на 1974 рік, склад із 1 пасажирського вагону під паровозом серії СО приписки депо Родакове засилався від станції Сімейкине до зупинного пункту шахта № 18-біс без зупинки по парку Ярмонкине, після чого робив 4 рейси приміського поїзду на добу від шахти № 18-біс до шахти № 3-біс (район населеного пункту Глибоке) і зворотно із зупинкою по парку Ярмонкине. Протяжність маршруту прямування приміського поїзду - 8,3 км[19]. Станом на 1980 рік, Ярмонкине і Енгельсівська числилися парком і навантажувальним пунктом станції Сімейкине, відповідно[20]. Сучасний станСтаном на 2022 рік, Ярмонкине - парк станції Сімейкине без пасажирського залізничного сполучення; колії на території парку і на дільниці Сімейкине - Ярмонкине через рідкий маневровий рух неодноразово розкрадалися як до 2014 року[21], так і після 2014 року. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
