Ґлорія Ґейнор

Ґлорія Ґейнор
англ. Gloria Gaynor
Основна інформація
Повне ім'я	англ. Gloria Fowles
Дата народження	7 вересня 1943(1943-09-07)[1] (81 рік)
Місце народження	Ньюарк, Нью-Джерсі, США[2]
Роки активності	1965 — тепер. час
Громадянство	США
Національність	афроамериканці
Віросповідання	Євангельські християни
Професії	співачка
Освіта	Malcolm X Shabazz High Schoold
Співацький голос	мецо-сопрано
Інструменти	вокал[d]
Жанр	R&B, Диско
Співпраця	Марвін Гей, Вандросс Лютер Soul Satisfiers
Нагороди	Зала слави Нью-Джерсіd (2017)
gloriagaynor.com
Файли у Вікісховищі

Ґлорія Ґейнор (англ. Gloria Gaynor; нар. 7 вересня 1943, Ньюарк, Нью-Джерсі, США) — американська співачка, акторка та композиторка в стилі диско і ритм-енд-блюз. Авторка хітів «I Will Survive», «Never Can Say Goodbye» та «I Am What I Am», які стали феміністичними та гей-гімнами. Автобіографка.

Ґлорія Ґейнор народилася в Ньюарку, штат Нью-Джерсі. У 1960-х почала виступати з гуртом Soul Satisfiers, а 1965 року вийшов її перший сольний сингл «She'll Be Sorry / Let Me Go Baby».

Перший великий успіх здобула 1975 року з виходом диско-альбому Never Can Say Goodbye, який став дуже популярним. На хвилі його успіху незабаром Ґейнор випустила другий альбом Experience Gloria Gaynor. Найбільшого успіху досяг 1978 року альбом Love Tracks з синглом «I Will Survive». Пісня, що стала гімном жіночої емансипації, відразу ж посіла перше місце в Billboard Hot 100, а 1980 року здобула премію «Ґреммі» як «Найкраща диско-композиція».

На початку 1980-х Ґейнор випустила ще два альбоми, які були проігноровані в США через бойкот стилю диско.

1982 року Ґейнор прийняла християнство й у зв'язку із цим заявила, що її життя в період виконання диско було грішним. 1983 року вийшов її альбом Gloria Gaynor, в якому вона повністю відкидала диско і більшість композицій були записані в стилі R&B. Навіть пісня «I Will Survive» була частково переписана і набула релігійного характеру. Останнім, успішнішим, став альбом I Am Gloria Gaynor 1984 року, пісня з якого, «I Am What I Am», зробила Ґейнор гей-іконою. Надалі, з виходом інших альбомів, трапилася низка невдач і комерційних провалів.

У середині 1990-х Ґлорія Ґейнор почала відроджувати свою кар'єру. Вона почала з'являтися на телебаченні в різних серіалах і шоу, включаючи «Еллі Макбіл» і «Шоу 70-х». 1997 року була опублікована її автобіографія I Will Survive, яка містила її релігійні переконання і жаль про минуле життя в епоху диско. 2002 року, після 20-річної перерви, Ґейнор записала альбом I Wish You Love, який був добре сприйнятий публікою.

• Never Can Say Goodbye (1975)
• Experience Gloria Gaynor (1976)
• I’ve Got You (1976)
• Glorious (1977)
• Park Avenue Sound (1978)
• Love Tracks (1978)
• I Have a Right (1979)
• Stories (1980)
• I Kinda Like Me (1981)
• Gloria Gaynor (1982)
• I Am Gloria Gaynor (1983)
• The Power of Gloria Gaynor (1986)
• Gloria Gaynor ’90 (1990)
• Love Affair (1992)
• I’ll Be There (1995)
• The Answer (1997)
• I Wish You Love (2002)
• Live! At John J. Burns Town Park (2005)
• Christmas Presence (2007)
• We Will Survive (2013)

• The Best of Gloria Gaynor (1977)
• Greatest Hits (1982)
• Reach Out (1994)
• I’ll Be There (1995)
• The Collection (1996)
• I Will Survive: The Anthology (1998)
• The Gloria Gaynor Album (1998)
• 20th Century Masters: The Millennium Collection: The Best of Gloria Gaynor (2000)
• Ten Best: The Millennium Versions (2001)
• I Will Survive (2002)
• All the Hits Remixed (2006)

• Офіційний сайт [Архівовано 8 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Ґлорія Ґейнор на сайті Dance Music Hall Of Fame
• Quasimodobell (дискографія)

1. ↑ https://www.npshpc.org/wp-content/uploads/2017/02/NewarkPublicSchools.pdf
2. ↑ https://www.nj.com/newark/2008/11/gloria_gaynor_gets_her_own_day.html