Ґніт
![]() ![]() Ґніт[1][2] — стрічка або шнур, що використовується для горіння в деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування деталей машин, для передачі вогню до запалів. Походження словаСлово «ґніт» походить від пол. knot («ґніт»), яке, в свою чергу веде своє походження від нім. Knoten («вузол», також так звався широкий ґніт гірничого каганця)[3], спорідненого з англ. knot («вузол»). Освітлювальний ґнітПринцип роботи ґнотів для свічок заснований на капілярному ефекті — рідка пальна речовина підіймається вгору до полум'я і запалюється. Ґноти для свічок та каганців робляться зазвичай із бавовняних плетених волокон. Ґноти для гасових ламп, керосинок і керогазів можуть вироблятись із лляних волокон, конопляного прядива, азбестового волокна[4]. Свічковий ґнітСвічковий ґніт — ґніт для воскових, стеаринових і парафінових свічок. Робиться зазвичай із бавовняних плетених волокон, частіше за все буває пласким, хоча існують також квадратні та круглі плетені ґноти. Ґноти для саморобних свічок звивають зі звичайних ниток. Товщина ґнота залежить від розміру свічки: чим більший її діаметр, тим товстіший має бути ґніт. Якщо ґніт надто товстий, полум'я топитиме віск (парафін) надто швидко і він стікатиме через край. Якщо ґніт надто тонкий, тепла полум'я бракуватиме для випаровування достатнього обсягу воску, і ґніт потоне у восковому розплаві. Для в'язкіших сортів воску потрібні товстіші ґноти. Кінчик ґнота має бути якомога коротшим для подовження терміну її горіння. Під час згоряння свічки обвуглена частина ґнота схиляється вбік, що погіршує горіння, свічка починає текти. Щоб цього уникнути, ґніт просочують спеціальними сумішами з натрієвою селітрою. Застосовуються такі рецепти:
Просочувати ґноти хімічними розчинами стали відносно недавно (XIX ст.). У старовину для поправляння ґнота вживалися спеціальні щипці, іноді суміщені з гасилом. Інші види![]()
Запалювальний ґніт![]() Запалювальний ґніт — горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань[1] (зазвичай для передачі вогню зарядам). Використовується у вибухових роботах, феєрверках, історично — у гарматних і рушничних запалах (запальниках, ґнотових замках). Найпростіший запалювальний ґніт — прядив'яний шнурок, який після варіння в їдкому натрі просочують розчином хромакалієвої солі і потім висушують. При запалюванні він повільно тліє без полум'я зі швидкістю в частки метра на годину. Для отримання більшої швидкості застосовують ґноти з вибуховими речовинами[6]. Для одночасного запалювання свічок на люстрі використовувалися стопі́ни (італ. stoppino) — шнури, просочені легкозаймистою речовиною[7]. Мовні зворотиДив. також
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia