Бейкер народився 2 червня 1951 року в місті Шенут, штат Канзас[1], а зростав у Парсонсі, штат Канзас, де його бабуся мала магазин жіночого одягу.[2] Батько був суддею, а мати — вчителькою.[1]
Бейкер служив у Армії США в 1970—1972 роках. Він був медиком у Сан-Франциско і не приховував, що є геєм.[3] Після почесного звільнення з армії він працював над першою ініціативою легалізації марихуани в Каліфорнії, і в цей час навчився шити у своєї колеги-активістки Мері Данн.[4] Свою майстерність Бейкер використав для створення банерів із гаслами за права геїв та для антивоєнних протестів. Саме в цей час він познайомився і затоваришував із Гарві Мілком.[5]
Він приєднався до групи активісток — дреґ-квін«Сестри постійного потурання», про що говорив: «Спочатку це було гламурно й політично, але коли Сестри стали організованішими, я став інструментом правого крила і збирав гроші для Джеррі Фолвелла». Відео та фото підтверджують, що група лише допомагала правому християнському рухові, «тому я зупинився».[6]
Бейкер вперше створив Веселковий прапор разом із друзями 1978 року.[1] Він відмовився торгувати цим знаком, вважаючи його за символ ЛГБТ-спільноти. 1979 року Бейкер почав працювати в Paramount Flag Company в Сан-Франциско, де створив дизайнерські твори для сенаторки Даян Файнштайн, президентів Франції, Венесуели та Філіппін, для короля Іспанії, прем'єр-міністра Китаю та багатьох інших. Він також брав участь у декоруванні численних суспільних акцій та гей-параду в Сан-Франциско. 1984 року він створив прапори для Національного з'їзду демократів.[7]
1994 року Бейкер переїхав до Нью-Йорка, де залишився до кінця життя.[1] Тут він продовжував свою творчу діяльність і громадянську активність. Того року він створив найбільший у світі прапор (на той час) для святкування 25-ї річниці повстання у Стоунволлі 1969 року.[7]
2003 року, до 25-річчя Веселкового прапора, Бейкер створив Веселковий прапор, який простягався від Мексиканської затоки до Атлантичного океану в місті Кі-Весті, штат Флорида.[7] Потім він надіслав частини цього прапора в понад 100 міст світу.[8] Створивши Веселковий прапор, Бейкер часто використовував ім'я дреґ-квін «Грудаста Росс» («Busty Ross»), порівнюючи себе з легендарною авторкою першого американського прапораБетсі Росс.[2]
Ґілберт Бейкер помер вдома уві сні 31 березня 2017 року у віці 65 років у Нью-Йорку.[9][1][10] Кабінет медичного експерта Нью-Йорка визначив причиною смерті гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця.[9] Після смерті Бейкера сенатор-демократ штату КаліфорніяСкотт Вінер сказав, що Бейкер «допоміг визначити сучасний ЛГБТ-рух».[11]
Роботи Бейкера та пов'язані з ним історичні артефакти представлені в кількох найбільших музейних і архівних колекціях. Історичне товариство ЛГБТ в Сан-Франциско має одну зі швейних машин Бейкера, яка використовувалася для виробництва оригінального Веселкового прапора 1978 року, поряд з одним з малосерійних восьмисмужкових прапорів, створених до 25-ї річниці прапора. 2012 року товариство показало обидва експонати на виставці з історії прапора в Музеї історії ЛГБТ, який воно фінансує у кварталі Кастро в Сан-Франциско.
[22]2015 року Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку придбав зразки веселкового прапора для своєї дизайнерської колекції, а спеціалісти визнали його міжнародно визнаним символом, подібним за значенням до логотипа Creative Commons та символу перероблення.[23]
Прапор
Найпоширенішою є шестиколірна версія Прайд-прапора. Оригінальна версія 1978 року мала дві додаткові смужки — яскраво-рожеву та бірюзову, які були вилучені з виробничих і практичних міркувань
Кольори на веселковому прапорі зображають різноманітність ЛГБТ-спільноти. Коли Ґілберт Бейкер здійняв перші веселкові прапори на гей-прайді в Сан-Франциско (його група здійняла два прапори у кварталі Civic Center) 25 червня 1978 року, прапор мав вісім символічних кольорів:
[24][25][26]
яскраво-рожевий
секс
червоний
життя
помаранчевий
здоров'я
жовтий
сонячне світло
зелений
природа
бірюзовий
магія / мистецтво
індиго
спокій
фіолетовий
дух
Тридцять добровольців допомогли Бейкеру пофарбувати та зшити перші два прапори у верхній мансардній галереї Громадського гей-центру на Гроув-стріт, 330 у Сан-Франциско.[2][27] Оскільки використання барвників у пральних машинах загального користування було заборонено, вони чекали до пізньої ночі, щоб змити барвник з одягу, пропускаючи цикл із відбілювачем у пральних машинах після виходу.[2]
Дизайн прапора зазнав кілька змін — із практичних міркувань спочатку було видалено два кольори, а згодом їх знову додали, коли вони стали доступнішими.[28][29] На 2008 рік найпоширеніший варіант прапора складається з шести смуг — червоної, помаранчевої, жовтої, зеленої, синьої та фіолетової. Бейкер назвав цю версію прапора «комерційною версією», оскільки вона виникла з практичних міркувань масового виробництва.[30] Зокрема, веселковий прапор втратив свою яскраво-рожеву смужку, коли Бейкер звернувся до Paramount Flag Company, щоб розпочати їхнє серійне виробництво, а яскраво-рожева тканина була занадто рідкісною і дорогою. Веселковий прапор втратив бірюзову смугу під час параду до Дня свободи геїв 1979 року, оскільки організаційний комітет хотів розвісити прапори двома рівними половинами на стовпах освітлення обабіч Маркет-стріт, тому він став шестисмуговим прапором з рівними половинками.[2]
↑How the Pride Rainbow Flag Came to Be (video). NBC News. 23 червня 2016. Подія сталася на 2:30. Процитовано 2 червня 2017 — через YouTube. It's a flag, it needed to have depth, and so I liked the idea that each color would represent an element of everyone's life.Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Gilbert Baker: The Gay Betsy Ross (video). In the Life Media. 23 червня 2016. Подія сталася на 2:31. Процитовано 2 червня 2017 — через YouTube. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.jpg)
