22-й стрілецький корпус (СРСР)
22-й стрілецький корпус (22-й ск) — загальновійськове формування Збройних сил СРСР під час та після Другої світової війни. 1-ше формуванняІсторіяСформований 17 серпня 1940 року в Таллінні як територіальний Естонський корпус на базі військових частин і установ, що входили до складу естонської армії до окупації Естонії Радянським Союзом в 1940 році. Всі солдати та офіцери зберегли форму одягу естонської армії зразка 1936 року, на яку були нашиті знаки розрізнення Червоної Армії.[1] Першим командиром корпусу був колишній генерал-майор естонської армії Ґустав Йонсон, який пізніше був заарештований НКВС і помер у таборі 15 листопада 1942 року. Спочатку більшість посад у корпусі займали колишні офіцери естонської армії, але вже до середини червня 1941 року - ще до нападу Німеччини на СРСР - більшість з них було заарештовано і замінено командирами Червоної Армії, що прибули з СРСР. Частина заарештованих естонських офіцерів 22-го територіального корпусу загинула в 1941—1942 роках у таборах на території РРФСР, деякі були розстріляні. Колишній командир 180-ї стрілецької дивізії 22-го стрілецького корпусу Ріхард Томберґ залишився живим після звільнення з посади тільки завдяки тому, що з 1942 року був затребуваний Військовою академією імені М. В. Фрунзе як викладача і був заарештований лише в лютому 1944 року (звільнений з табору і реабілітований в 1956 році). Деяким офіцерам 22-го стрілецького корпусу вдалося втекти від влади в період між звільненням з армії і арештом, який планувався. Комусь вдалося втекти за кордон, інші вийшли з підпілля лише після приходу німецьких військ у липні — серпні 1941 року, частина з них добровільно вступила в естонські підрозділи, що воювали на боці Нацистської Німеччини або вступила на службу в підконтрольне німецькій владі Естонське самоврядування. У діючій армії під час Німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року по 31 серпня 1941 року. На 22 червня 1941 року управління корпусу дислокувалося в Виру. 30 червня 1941 року перед частинами корпусу було поставлено завдання до 1 липня 1941 року зосередитися на фронті Подсєви, Гірки, крім Порхова. Частини корпусу приготували для завзятої оборони фронтом на південний захід та південь. З 1 липня 1941 року корпус зосереджується в районі Порхов, Подсєви, Гірки, повністю зайняв оборону лише до 8 липня 1941 року на рубежі Порєчье (45 кілометрів на південний схід від Пскову), Вертогузово (30 кілометрів на південний захід від Порхова), Жгильово (40 кілометрів на північ від Новоржева), веде розвідку в напрямку Острова. Штаб корпусу знаходився за 3 кілометри на захід від населеного пункту Пажеревиці. 7 — 8 липня 1941 року веде бої з передовими розвідувальними групами противника, 9 липня 1941 року до вечора вступив у бій з атакувавшими з району Шмойлово у напрямку Порхова і з району Бухари у напрямку Дєдовичі противником. Під час боїв 9 - 10 липня 1941 серед особового складу корпусу мали місце масові дезертирства і перехід на бік противника. Серед відомих перебіжчиків був заступник начальника оперативного (1-го) відділу штабу 180-ї стрілецької дивізії корпусу Мере Айн-Ервін. 10-11 липня 1941 року корпус вів бої за Порхов, 10 липня 1941 року 111-та моторизована дивізія прорвала оборону 182-ї стрілецької дивізії біля станції Подсєви та 11 липня 1941 року частини корпусу остаточно залишили місто і частково відійшли на східний берег річки Шелоні, де зайняли оборону 182-га стрілецька дивізія - схід Порхова, 180-та стрілецька дивізія - південніше Порхова на рубежі Вишгород. 12 липня 1941 року 182-га стрілецька дивізія вела бій із намагаються прорватися до міста Дно військами супротивника, чинила винятковий опір. Безпосередньо в контрудар під Сольцями брала участь одна з дивізій корпусу (180-та стрілецька дивізія), що наступала з району Дно на Ситню. Інша дивізія корпусу (182-га стрілецька дивізія) тримала оборону на південь від Дно. 18 липня 1941 року був атакований німецькими військами на південь від Дно, де противник розгромив штаб корпусу (1-й мотострілковий полк оперативних військ НКВС СРСР запобіг полоненню штабу), після корпус знову відступав по напрямку до Старої Русі, де й зайняв оборону на підступах до міста. Наприкінці липня 1941 року частина солдатів і офіцерів корпусу дезертувала та втекла до німців: значна частина перебіжчиків потім служила у 20-й естонській дивізії СС. Одним із втікачів був Сооден Георг (штурмбаннфюрер СС). З початку серпня 1941 частини корпусу ведуть бої під Старою Русcою, 9 серпня 1941 залишили місто і до 13 серпня 1941 відійшли в район Парфіно. З 15 серпня 1941 року війська корпусу, беручи участь у контрударі, наступають з району Парфіно на Стару Руcсу, до 17 серпня 1941 року війська корпусу звільнили більшу частину міста, проте повністю опанувати містом не змогли. 20-21 серпня 1941 року частини корпусу пішли зі Старої Руcси. З 22 серпня 1941, після повторної переправи на східний берег Ловаті корпусне управління виведено з безпосередніх боїв, з 31 серпня 1941 не значиться в складі діючої армії. 22 вересня 1941 управління корпусу розформовано. У селі Полоне під Порховим відкрито пам'ятний знак воїнам 22-го естонського територіального стрілецького корпусу. Після розформування 22-го Естонського стрілецького корпусу його військовослужбовці за розпорядженням Л. Мехліса були направлені в трудові батальйони, що дислокувалися у віддалених районах Півночі, де багато хто з них помер від голоду і хвороб. Естонських солдатів і офіцерів, що вижили в трудових батальйонах, з лютого 1942 року почали направляти до формованих у той період 7-му і 249-ту естонські стрілецькі дивізії, які у серпні 1942 року увійшли до складу новоствореного 8-го Естонського стрілецького корпусу. Бойовий склад
Командування
Начальники частин
Командири підрозділів
2-ге формуванняІсторіяСформовано 20 листопада 1942 року у складі Закавказького фронту У діючій армії з 20 лютого 1943 року по 19 листопада 1943 року та з 30 листопада 1943 року по 9 травня 1945 року
Підпорядкування та бойовий складНагороди частин корпусного підпорядкування
Командування
3-тє формуванняІсторія22-й стрілецький корпус 3-го формування (іноді називається 2-го формування) сформований у квітні 1950 року в Закавказькому військовому окрузі. Протягом своєї історії входив до складу 7-ї гвардійської армії[6]. У корпус були передані та 6 років залишалися у його складі:
У вересні 1956 управління корпусу було розформовано, також розформували і 74 СД з його складу. Командування
Див. такожПосилання
ДжерелаПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
