25-та стрілецька дивізія (СРСР)
25-та стрілецька Чапаєвська ордена Леніна, Червонопрапорна дивізія — військове з'єднання РСЧА в період Громадянської війни в Росії і німецько-радянської війни. Сформована в місті Ніколаєвськ (нині — Пугачов) із добровольців під найменуванням дивізії Ніколаєвських полків, із 21 вересня 1918 р. — 1-ша Ніколаєвська радянська піхотна дивізія, з 25 вересня 1918 — 1-ша піхотна дивізія Самари, з 19 листопада 1918 — 25-та стрілецька дивізія, з 4 жовтня 1919 — 25-та стрілецька імені В. І. Чапаєва дивізія. ІсторіяГромадянська війнаДивізія сформована 30 липня 1918 року в місті Ніколаєвськ (нині — Пугачов), що на Поволжі, з добровольців як дивізія Миколаївських полків. З 21 вересня 1918 року йменувалася 1-ю Миколаївською радянською піхотною дивізією, з 25 вересня 1918 року — 1-ю піхотною дивізією Самари, з 19 листопада 1918 року — 25-ю стрілецькою дивізією, з 4 жовтня 1919 року — 25-й стрілецька імені В. І. Чапаєва дивізією. У 1918 — початку 1919 років вела бої з білочехами і уральськими білокозаками в Заволжі. 7 жовтня 1918 року звільнила Самару, 24 січня 1919 року — Уральськ, 11 березня 1919 року — Лбищенськ. Брала участь у Бугурусланській, Белебейській і Уфимській операціях 1919 року. 5 січня 1920 року дивізія звільнила Гур'єв. У травні 1920 року у зв'язку з активізацією бойових дій на радянсько-польському фронті була перекинута на Південно-західний фронт, брала участь в Київській операції 1920 року. В серпні 1920 року «звільнила» Ковель, потім вела бої на річці Західний Буг. У жовтні 1920 — квітні 1921 років діяла проти українських повстанчих загонів. 9 полків дивізії та 25-й кавалерійський дивізіон нагороджено Почесними революційними Червоними Прапорами ВЦВК. За бойові заслуги в Громадянській війні нагороджена Почесним революційним Червоним Прапором (1928) і орденом Леніна (1933). Влітку 1939 року під час реорганізації стрілецьких дивізій РСЧА на базі полків 25-ї стрілецької дивізії розгорнуті 116-та стрілецька дивізія, 135-та стрілецька дивізія і 147-ма стрілецька дивізія дивізії ХВО. У вересні 1939 року дивізія брала участь у польському поході у складі військ Українського фронту (див. Золотий вересень). З квітня 1940 року дислокувалася у Запоріжжі (ОдВО). У червні-липні 1940 року брала участь у Бессарабському поході у складі 35-го корпусу 9-ї армії Південного фронту. Німецько-радянська війнаУ діючій армії з 22.06.1941 по 30.07.1942 року. На 22 червня 1941 року дислокувалася у Болграді (Кагулі, межа з Румунією по річці Прут) і утримувала довірений рубіж до 18 липня 1941 року, потім була вимушена відступити за Дністер. 19 серпня 1941 року включена до складу Одеського оборонного району. Із закінченням оборони Одеси однієї з останніх була евакуйована в Севастополь. З початком оборони Севастополя займала рубіж у 3-му секторі оборони. На 25.12.1941 року дивізія займала рубіж від межі ліворуч: західний Інкерманський маяк — село Камишлі — Биюк-Отаркой, маючи у своєму складі 7117 чоловік, 145 кулеметів, 90 мінометів, 10 152-мм гармат і 122-мм гармат, 18 × 76-мм гармат, 14 × 45-мм гармат. Дивізія обороняла Севастополь до трагічного падіння оборони. Знищена в липні 1942 року. Офіційно розформована 30 липня 1942. Прапори дивізії були втоплені в Чорному морі. Підпорядкування
Склад
Командири
Нагороди
Воїни дивізіїУ Громадянську війну в Росії
У німецько-радянську війну
Пам'ять
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
