Після початку російського вторгнення 2022 року, підрозділ було створено заново як добровольчий батальйон «ОДЧ Карпатська Січ». У травні батальйон було переформовано на 49-й стрілецький батальйон«Карпатська Січ», який увійшов до складу Сухопутних військ ЗСУ. Він вів бої під Києвом: в Ірпені, Романівці та на Броварському напрямку. Після деокупації Київщини був передислокований на Харківщину, де вів бої в районі Ізюму. На 2023 рік вів бої під Кремінною.
Підрозділ названий на честь організації народної оборони «Карпатська Січ», яка існувала на Закарпатті у 1930-х.
Історія
З початком військових дій на сході України, наприкінці травня — початку червня 2014 року, Олег Куцин організував волонтерську групу, яка почала збирати та доправляти допомогу українським військовим, які несли службу в районі окупованого Слов'янська Донецької області.[1] Допомагали в основному бійцям Національної гвардії і суміжних підрозділах Збройних Сил України. Спочатку волонтерів було всього півтора десятка чоловік, основу складали хлопці зі Стрия, Закарпаття та Києва.[джерело?]
На початку літа 2014 року волонтерами було прийнято рішення вступити до лав Національної гвардії України.[1] Добровольці пройшли навчання на тренувальній базі в Нових Петрівцях. Було вирішено створити єдиний підрозділ з побратимів-волонтерів, яких на той момент було вже 35 осіб. Так була створена Окрема добровольча чота «Карпатська Січ», яка отримала назву на честь однойменної української парамілітарної організації «Карпатська Січ», яка існувала на Закарпатті у 1938–1939. Місцем постійної дислокації Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» стала Дніпропетровська область.[джерело?]
У жовтні 2014 року «Карпатська Січ» зайняла позиції у селищі Піски, та залишалась там до березня 2016 року.
23 травня 2015 року бійці окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» разом з командиром склали Присягу на вірність Українському народові й влились до складу Збройних сил України.[2]
Останні 10 місяців свого існування Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» перебувала під постійними обстрілами ворожої артилерії в околицях ДАП.[джерело?] Під час виконання бойових завдань «Карпатська Січ» втратила 7 вояків, 40 вояків отримали поранення.
13 квітня 2016 року Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» була розформована.[4]
Російське вторгнення 2022 року
З початком повномасштабної російської агресії 24 лютого 2022 року патріоти без досвіду бойових дій та добровольці з інших країн згуртувалися навколо ядра ветеранів «ОДЧ Карпатська Січ», створивши добровольчий батальйон. Вони обороняли Київ, тримали позиції в Ірпіні, Романівці, Стоянці та на Броварському напрямку.[5]
Після деокупації Київщини підрозділ тримав оборону на Ізюмському напрямку, в районі села Вірнопілля.[6]
19 травня 2022 року частина добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ» увійшла у лави Сухопутних військ ЗСУ як 49-й окремий піхотний батальйон «Карпатська Січ».[7]
На червень 2023 року батальйон тримав позиції під Кремінною.[10]
В листопаді 2024 батальйон тримав оборону на ділянці між Торецьком і вже окупованим Нью-Йорком в районі сіл Леонідівка та Неліпівка. Носив назву 49-й окремий штурмовий батальйон.[11]
На січень 2025 року батальйон тримав одну з ділянок під Торецьком. Російські війська на той час вже захопили більшу частину міста і намагалися просуватись у бік Костянтинівки. Мінометний розрахунок батальйону, який преребував на другій лінії оборони, рідко виходив з підземних укриттів через постійну загрозу FPV-дронів, оскільки РЕБ уже не діяв, бо росіяни дедалі більше застосовували БПЛА на оптоволоконних кабелях.[12]
15.04.2015 — Олександр Чирцов («Піонер»), санітарний інструктор. 24.05.1977. Загинув внаслідок прямого влучання артилерійського снаряду у розташування медичної частини.
11.12.2015 — Олег Габорак («Сон»), старший солдат, начальник електростанції. 24.06.1997.
2022
16 червня 2022 — Селиванов Марк, солдат. Загинув в Ізюмському районі Харківщини: автомобіль підірвався на міні.[17]
02022-08-2424 серпня2022 — Сунак Роман Михайлович («Залужний»). 01977-03-1313 березня1977, с. Братківці. Загинув на Ізюмському напрямку в Харківській області.[18]
7 лютого 2023 - Похилінський Олег Володимирович, 3 січня1992, с. Шимківці Збаразького району Тернопільської області[28].
02023-06-1616 червня2023 — Кондрат Святослав («Кишка»). 21 серпня 1997, м. Болехів. Загинув під час штурму на Південному фронті, прикриваючи відхід своєї бойової групи.[29]
2024
25 січня 2024 — Яремко Василь Іванович («Ярий»), старшина, командир штурмової сотні. 11 березня 1973, с. Кротошин. Загинув в районі с. Макіївка Луганської області.[30][31]
25 січня 2024 — В'язун Володимир Юрійович («В'язь»), головний сержант сотні «Білі Демони». Загинув в районі села Макіївка Сватівського району Луганської області у ближньому бою з окупантами.[32][33]
7 травня 2025 - Олександр Васильович Смірнов ("Пілі"). 7 травня 1987, с. Богданівці, що на Кіровоградщині. Мобілізований 15 жовтня 2024. Загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Диліївка Краматорського району.
Традиції
Після смерті комбата Олега Куцина в 2022 році батальйон називали «Карпатська Січ» імені Олега Куцина.[10][6]
.svg)
