4 дні в травні
«4 дні в травні» — воєнно-історичний повнометражний фільм режисера Ахіма фон Борріса. Офіційне гасло: «Іноді межа проходить не між «своїми» і «чужими», а між добром і злом». Світова прем'єра відбулася 29 вересня 2011 року., прем'єра в США - 10 жовтня 2011 року, прем'єра в Україні - 23 лютого 2012 року[1]. СюжетКінець Другої світової війни. Останні дні перед капітуляцією нацистської Німеччини. Померанія, узбережжі Балтики. Розвідгрупа Червоної армії з семи чоловіків на чолі з капітаном на прізвисько «Горинич», залишена для розвідки і спостереження за пересуваннями відступаючого противника. Група розташовується в пансіонаті для дівчаток-сиріт. Недалеко від пансіонату з'являється загін вермахту, що очікує транспорт для евакуації в Данію. Горинич просить командування дати йому набої, озброєння та підкріплення, однак загону лишають одну гармату з одним снарядом та наказують взяти у полон відступаючих німців, що кількісно переважають удесятеро. 12-річний підліток-сирота, що залишився в пансіонаті, член гітлерюгенд Петер, вихований в традиціях націонал-соціалізму, намагається розстріляти радянських розвідників з автомата, але ті його роззброюють і терпляче намагаються перевиховати. Капітан рятує від зґвалтування своїм підлеглим дівчину, що живе в притулку. Між нею та радистом зав'язуються ромнатичні стосунки. Обидві сторони, розуміючи, що війна практично завершена, не хочуть вступати в бій і обирають вичікувальну позицію. 8 травня 1945 року в притулок приїжджає майор, безпосередній командир підрозділу, в яку входить група розвідників. Він п'яний з нагоди капітуляції Німеччини. Майор намагається зґвалтувати одну з німецьких дівчат. Капітан обеззброює його і припиняє цю спробу. Бажаючи усунути свідків своєї непристойної поведінки, майор оголошує, що в будівлі засіли переодягнуті власовці, і силами свого підрозділу починає штурмувати притулок. Для захисту дітей на допомогу радянським розвідникам приходить німецька частина. Вони спільно ведуть бій проти радянських солдатів, а потім разом з сиротами з притулку відпливають на риболовецькому баркасі в Данію. У ролях
Питання достовірностіДмитро Фост, публікація якого "Русская былина" стала основою сценарію фільму, спочатку стверджував, що про події, які нібито мали місце 8-9 травня 1945 року на острові Рюген. За його словами, радянські військовослужбовці окремої розвідувальної роти 108-го стрілецького корпусу, розквартировані в жіночому пансіонаті, перешкодили домаганням до вихованкам пансіонату з боку командира 137-го танкового батальйону, після чого, виконуючи наказ командира, 32 розвідника атакували військовослужбовці 137-го танкового батальйону 90-ї стрілецької дивізії при підтримці десяти танків Т-34; почався бій, в ході якого на допомогу радянським розвідникам прийшли німецькі солдати, радянський танковий батальйон був знищений, а 9 вцілілих радянських розвідників евакуювалися на кораблі разом з німцями. Йому цю історію розповів увечері 20 серпня 1968 року в Гурзуфі маршал Радянського Союзу К. С. Москаленко[2]. Російські історики негативно сприйняли фільм та відзначили його неправдоподібність. У 2008 році вийшла стаття кандидата історичних наук Б. В. Соколова, в якій він зазначив - «багато деталей, викладених в "Русскій билині", явно вигадані і не відповідають реальним фактам», навів аргументи, що ставлять під сумнів справжність процитованого в оповіданні Дмитра Фоста «політдонесення», а також звернув увагу на ту обставину, що «в різних публікаціях Фост змінює деякі деталі документа»[3]. Інші російські історики також стверджували, що сюжет твору Фоста (включаючи послітдонесення, на яке не має архівних реквізитів») є вигадкою[4][5][6]. Історик Олексій Ісаєв за підсумками бесіди з Дмитром Фостом опублікував відверту відповідь автора про обставини появи цієї вигадки: "Як з'ясувалося в приватній бесіді, написав він про «братерство по зброї» на Рюгені з мега-геополітичних міркувань: треба миритися з німцями, створювати вісь Берлін-Москва-Пекін. Нині посилання на цю заяву не є доступними у мережі. Під тиском фактів, Фост визнав, що сюжет «Русскої билини» є вигадкою[7]. У тексті твору Дмитра Фоста наведено фрагмент тексту «політдонесення політвідділу 2-ї ударної армії», без будь-яких архівних реквізитів, автор якого не зазначений, в якому написано, що бій з військовослужбовцями «Орр 108 ск» (номер розвідувальної роти не згадано), вів «137 танковий батальйон 90 сд». Однак згідно зі штатним розкладом, в складі 90-ї стрілецької дивізії Радянської Армії 137-го танкового батальйону чи іншої частини з номером 137 немає. Більш того, в кінці Другої світової війни танкових батальйонів взагалі не було в складі стрілецьких дивізій Радянської Армії. На початку 1945 року до 90-ї стрілецької дивізії були додані три танкових полки (95-й окремий гвардійський танковий полк, 93-й окремий гвардійський танковий полк і 46-й окремий гвардійський танковий полк прориву), проте 137-й танковий батальйон до їх склауд не входив. 137-й окремий танковий батальйон входив до складу 29-ї гвардійської танкової бригади, але 23 травня 1944 року він був перейменований у 2-й танковий батальйон 96-го гвардійського важкого танкового полку[3][4][8]. На острові Рюген в травні 1945 року взагалі не було жодного радянського танка. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
