8-ма танкова армія (СРСР)
8-ма танкова Червонопрапорна армія (8 ТА, в/ч 57949) — оперативне військове об'єднання в складі збройних сил СРСР, що існувало у 1946―1992 роках. Дислокувалося на території Прикарпатського військового округу, Українська РСР. В 1956 році частини армії виконували бойові завдання в ході операції «Вихор» в Угорщині. В 1968 році з'єднання армії брали участь в операції «Дунай» в Чехословаччині. Офіцери та прапорщики з'єднання виконували бойові завдання у війні в Афганістані, боролися з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Після розпаду СРСР у 1992 році армія перейшла під юрисдикцію України і увійшла складу Збройних сил України. Невдовзі була переформована на 8-й армійський корпус. ІсторіяСтворення![]() 6 травня 1946 року, незабаром після завершення Другої світової війни, згідно з Директивою Генерального штабу Збройних сил СРСР на території Прикарпатського військового округу на базі управління 52-ї армії було сформоване управління новоствореної 8-ї механізованої армії. Основою армії, що дислокувалась в Житомирі, стали з'єднання й частини 13-ї й 52-ї армій, які реформувалися. Першим командувачем 8-ї механізованої армії був призначений Герой Радянського Союзу генерал-полковник Микола Пухов. На відміну від шести танкових армій військових років, 8-ма, як і сформована в складі Північної групи військ 7-ма механізована (майбутня 7-ма танкова) Не мали почесного звання гвардійських, тому що не брали участь у війні.[1] До складу створеної 8-ї механізованої армії увійшли 4 дивізії:[1]
Угорська революціяУ жовтні 1956 року частини 11-ї гвардійської механізованої Рівненської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії, а також 100-й танковий полк 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії взяли участь в придушенні Угорської революції. Під час операції загинуло 44 військовослужбовці.[1] У квітні 1957 року 8-ма механізована армія стала називатися 8-ю танковою армією. 11-та гвардійська механізована Рівненська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія була переформована в 30-ту гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну, ордена Суворова дивізію, 32-га гвардійська механізована Бердичівська ордена Богдана Хмельницького дивізія — в 41-шу гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію.[1] Празька веснаУ 1960-х в складі армії була сформована армійська ракетна бригада і окремі ракетні дивізіони, які увійшли до складу танкових дивізій. 41-ша гвардійська дивізія стала навчальним з'єднанням Прикарпатського військового округу, а 31-ша танкова дивізія в 1968 р. була введена до Чехословаччини, де залишилася в складі Центральної групи військ. Під час операції загинуло 3 військовослужбовців.[1] За значні заслуги в захисті Батьківщини, успіхи у бойовій та політичній підготовці у 1974 році Указом Президії Верховної Ради СРСР 8-ма армія була нагороджена орденом Бойового Червоного Прапора. Особовий склад з'єднання виконував бойові завдання у війні в Афганістані. На другу половину 1980-х р. в склад 8 ТА входили 23-тя танкова Будапештська й 30-та гвардійська танкова Рівненська дивізії, а також частини армійського підпорядкування. У квітні 1986 року особовий склад армії був залучений до боротьби з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. За ліквідацію наслідків аварії, інженерна частина об'єднання була нагороджена Перехідним Прапором і Вимпелом Міністра оборони СРСР «За мужність і військову звитягу». У 1987 році оснащена танками Т-55 23-тя танкова дивізія була перетворена в навчальну танкову дивізію, а в 1989 році — в 6065-ту базу зберігання озброєння та техніки. На листопад 1990 року 8-ма танкова армія мала у своєму розпорядженні 539 танків Т-55 й Т-72, 151 БМП і БТР, 67 гармат, мінометів і РСЗВ.[1] Розпад СРСРПісля розпаду СРСР у 1992 році армія перейшла під юрисдикцію України і увійшла складу Збройних сил України. Невдовзі була переформована на 8-й армійський корпус. Структура1990
З 1989 — 6065-та база зберігання озброєння та техніки (315 Т-55, 38 БМП-1, 15 БРМ-1К, 2 БТР-70, 12 БМ-21 «Град», 13 Р-145БМ, 3 Р-156БТР)
Командувачі
Див. такожПримітки
Література
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia