9 Меті́да[4] або 9 Метида[5] (9 Metis) — один із найбільших астероїдівголовного поясу, відкритий в 1848 році. Складається з силікатів і металевогонікель-залізного сплаву і може бути залишком ядра великого астероїда, який був знищений в результаті давнього зіткнення[6]. Метида містить трохи менше половини відсотка загальної маси поясу астероїдів[7].
Відкриття та найменування
Метіда була відкрита Ендрю Ґремом 25 квітня 1848 року в обсерваторії Маркрі в Ірландії. Це було його єдине відкриття астероїда[8]. Це також був єдиний астероїд, відкритий в результаті спостережень з Ірландії до 7 жовтня 2008 року, коли через 160 років Дейв Макдональд з обсерваторії J65 виявив астероїд (281507) 2008 TM9[9]. Його назва походить від міфологічної Метіди, титанки та океаніди, дочки Тетії та Океана[10]. Назва «Фетіда» також була розглянута та відхилена (пізніше вона перейде до астероїда 17 Фетіда).
Порівняння розмірів перших 10 астероїдів і Місяця. Метіда — номер 9
Характеристика
Напрямок обертання Метіди наразі невідомий через неоднозначність даних. Аналіз кривої блиску вказує на те, що полюс Метіди спрямований на екліптичні координати (β, λ) = (23°, 181°) або (9°, 359°) з невизначеністю 10°[11]. Це дає осьовий нахил 72° або 76° відповідно.
Зображення Метіди отримані за допомогою космічного телескопа «Габбл»[12] і аналізу кривих блиску[13] узгоджуються з тим, що Метида має неправильну витягнуту форму з одним загостреним і одним широким кінцем[13]. Радіолокаційні спостереження теж свідчать про наявність значної плоскої області[14].
Дані кривої блиску Метиди натякіли на існування супутника, однак подальші спостереження не підтвердили це припущення[16][17]. Пізніші пошуки за допомогою космічного телескопа «Габбл» у 1993 році супутників не знайшли[18].
Колись Метіду вважали членом сім'ї астероїдів, яку називали сім'єю Метіди[19], але подальші пошуки не підтвердили існування такої сім'ї.
Однак спектроскопічний аналіз виявив сильну спектральну подібність між Метідою та 113 Амальтеєю, і існує припущення, що ці астероїди можуть бути залишками дуже старої динамічної родини (віком принаймні 1 млрд років), менші члени якої були зруйновані в зіткненнях або викинуті збуреннями. Передбачуване батьківське тіло, за оцінками, мало діаметр від 300 до 600 км (розмір Вести) і було диференційованим[20]. Метида могла б бути відносно неушкодженим залишком ядра (хоча й меншим, ніж 16 Психея), а Амальтея — фрагментом мантії, причому 90 % первісного тіла було втрачено[20]. За збігом обставин і Метіда, і Амальтея мають тезок серед внутрішніх супутників Юпітера.
Покриття
У 1984 році покриття зорі Метідою дало сім хорд, які Крістенсен використав для отримання еліпсоїдального профілю тіні астероїда розміром 210 × 170 км[21]. 6 серпня 1989 року Метіда покрила зорю величиною 8,7, і вдалось отримати п'ять хорд і розрахувати діаметр 173,5 км[21]. Спостереження покриття 11 лютого 2006 року дало лише дві хорди, що вказували на мінімальний діаметр 156 км[22]. Усі три покриття відповідають еліпсоїду 222×182×130 км, запропонованому Бером[23].
7 березня 2014 року Метіда закрила зорю HIP 78193 (величиною 7,9) над частинами Європи та Близького Сходу[24][25].
↑L. F. Lim et al., Thermal infrared (8–13 µm) spectra of 29 asteroids: the Cornell Mid-Infrared Asteroid Spectroscopy (MIDAS) Survey, Icarus Vol. 173, p. 385 (2005).
↑Graham, A.; New Planet, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Vol. 8, No. 6 (dated 14 April 1848!), p. 146 (signed 29 April 1848; the discovery was first announced on 27 April)
↑ абKissling, W.M; Blow, G. L.; Allen, W. H.; Priestley, J.; Riley, P.; Daalder, P.; George, M. (1991). The Diameter of 9 Metis from the Occultation of SAO:190531. Proceedings of the Astronomical Society of Australia. 9 (1): 150—152. Bibcode:1991PASA....9..150K. doi:10.1017/S1323358000025352.
.png)
.svg){kind=small}
