FN-6

FN-6
FN-6
Тип	Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
Походження	Китайська Народна Республіка
Історія виробництва
Виробник	China National Precision Machinery Import and Export Corporation
Характеристики
Вага	16 кг
Діаметр	72 мм
Двигун	твердопаливний ракетний двигун

FN-6 (FN = FeiNu, 飞弩, Літаючий Арбалет) — китайський переносний зенітно-ракетний комплекс.

Історія

FN-6 був розроблений China Precision Machinery Import-Export Corporation (CNPMIEC) спеціально для ураження повітряних цілей на низьких висотах. Його розробка велась паралельно з комплексами серії Qian Wei (QW). Експортний варіант коплексу мав назву FeiNu-6, у військах — HongYing-6.

Технічні данні

Комплекс FN-6 має масу 16 кг. Ракета довжиною 1,495 метра, має діаметр 0,072 м. Маса ракети невідома. Реактивний двигун дозволяє розвивати швидкість у 360 м/с. Комплекс використовується для ураження цілей на висотах від 150 метрів до 3,5 км.

Модифікації

FN-16

На авіасалоні в Жухаї в кінці 2008 був представлений новий варіант комплексу FN-16. Від відрізняється кращими характеристиками в умовах РЕБ. Крім того, установлена нова система наведення — фактично китайська реалізація останньої модифікації FIM-92 Stinger.

HN-6

Подальша модифікація FN/FY-6/16. Відрізняється новою бойовою частиною та системою управління вогнем. Найбільша зовнішня відзнака — нове пускове місце подібне RBS 70 та Mistral^[1].

FN-6A

Мобільна версія ПЗРК, представлена публіці в 2005. Монтується на китайському HMMWVS. Як заявляють розробники повітряна ціль таким комплексом може захоплюватися на відстані 10 км, при чому час реакції — 5 секунд. Система може функціонувати автономно до 8 годин.

Кожна машина може діяти окремо або в складі батареї, яка може складатися з штабної машини та до 8 ПУ ЗУР. При чому комплекси інтегруються в єдину мережу. Крім того, розроблена спеціальна машина для перезаряджання, в якій розміщується 24 ракети, при цьому час перезаряджання комплексу — менший хвилини. Комплекс є ефективним проти реактивних літаків, БПЛА й ракет з максимальною швидкістю до 300 м/с.

FB-6A

FN-6A не став масовим у китайській армії, дуже швидко його змінив комплекс FB-6A. Головним стало формування комплексу з двох машин — на одній знаходився радар. На бойовій платформі окрім ПЗРК встановлювався 12,7-мм кулемет для самозахисту^[2].

Бойове застосування

Громадянська війна в Сирії

Вперше комплекси FN-6 засвітились в Сирії в 2013: в лютому такий комплекс був на відео в одному із загонів опозиції, а 25 лютого такою ракетою був збитий Мі-8 ВПС Сирії біля Алеппо. Джерело поставки комплексів остаточно нез'ясоване — за даними американських ЗМІ їх поставили з Судану. 5 березня біля Алеппо був збитий Мі-8. 18 серпня 2013 в провінції Латакія бійцями бригади Islamic Harakat Ahrar ash-Sham Al Islami був збитий МіГ-21.

Ісламська Держава Іраку

В кінці 2014 комплекси FN-6 були передані іракським повстанцям властями Катару. Саме з китайської зброї був збитий Мі-35 іракської армійської авіації біля Байджі (3 жовтня) та Bell 407 (8 жовтня).

Експлуатанти

Китайська Народна республіка. FN-6 на озброєнні армії та ВПС.^[3]
Малаїзія^[4] In May 2004, a memorandum of understanding was signeded with Malaysia for the transfer of technology of the FN-6.^[5]
Камбоджа. 25 червня 2009 національне ТБ видало сюжет про конфлікт с Таїландом, в якому фігурували солдати місцевої армії с ПЗРК FN-6 та FN-16^[6].
Судан. Вперше комплекси були показані на параді 2007.^[7]^[8].
Пакистан^[9]
Перу. Невелика партія FN-6 була поставлена ВМС в липні 2009.
Вільна Сирійська Армія^[10]^[11].
Бангладеш
Іран

Посилання

↑ HN-6 FCS sight. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 27 листопада 2014. [Архівовано 2013-05-20 у Wayback Machine.]
↑ FB-6A. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 27 листопада 2014. [Архівовано 2013-05-20 у Wayback Machine.]
↑ HongYing-6 (FN-6) Man-Portable Surface-to-Air Missile. Sinodefence. Архів оригіналу за 10 травня 2006. Процитовано 27 листопада 2014.
↑ Malaysia to purchase Chinese missiles. Daily Express. 21 липня 2004. Архів оригіналу за 3 серпня 2004. Процитовано 27 листопада 2014.
↑ Nick Leong (21 липня 2004). China offers to transfer missile technology. The Star. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Andrei Chang (28 березня 2008). China ships more advanced weapons to Sudan. UPI Asia. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
↑ Joe Pappalardo (2 червня 2008). Inside the Global Black Market for Antiaircraft Missiles. Popular Mechanics. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 30 грудня 2008. [Архівовано 2012-05-31 у Wayback Machine.]
↑ For Iran, Defeat Is Unacceptable. strategypage.com. 5 липня 2013. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.
↑ Xu Tianran (13 березня 2013). Chinese missiles steal spotlight after downing Syria army helicopters Global Times. Global Times. Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 27 листопада 2014.
↑ C. J. Chivers; Eric Schmitt (12 серпня 2013). Arms Shipments Seen From Sudan to Syria Rebels. The New York Times. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.