Marmosa demerarae

Marmosa demerarae
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Marsupialia)
Ряд: Опосумоподібні (Didelphimorphia)
Родина: Опосумові (Didelphidae)
Рід: Marmosa
Вид:
M. demerarae
Біноміальна назва
Marmosa demerarae
Thomas, 1905
Ареал
Синоніми

Micoureus demerarae (Thomas, 1905)
Micoureus cinereus (Temminck, 1824)

Marmosa demerarae — південноамериканський сумчастий з родини Didelphidae[2]. Його ареал включає Центральну Колумбію, Венесуелу, Французьку Гвіану, Гаяну, Суринам, Східне Перу, Північну Болівію та Північну Бразилію[3]. Раніше його відносили до роду Micoureus, який у 2009 році був виділений у підрід[4].

Середовище

Зазвичай він мешкає в тропічних вологих лісах нижче 1200 метрів над рівнем моря, як-от в Андах та навколишніх низовинах. Його часто можна знайти на плантаціях або інших порушених ділянках, а також у вічнозелених лісах[5]. Вид є відносно поширеним, не переносить надмірного втручання людини в навколишнє середовище, а також зустрічається в різних охоронних зонах[1].

Характеристики

Вид досягає довжини голови й тулуба від 15 до 21 см, довжини хвоста від 19,5 до 27,4 см та ваги від 62 до 130 г. Хвіст становить приблизно 130 % довжини голови й тулуба. Перші 3–5 см хвоста густо вкриті волоссям, решта — безволосі. Безволосий відділ хвоста сіро-коричневий, з білим кінчиком. Спина та боки тіла сіро-коричневі з жовтуватим відтінком. Очі оточені чорними кільцями навколо очей, а щоки яскраво-помаранчеві. Хутро на животі сіре або сіре з помаранчевим відтінком. Лапи жовтуваті, а вуха коричневі та безволосі. Самці та самиці також відрізняються розміром та формою черепів. У самиць одинадцять сосків, по п'ять з правого та лівого боків і один посередині, але без мішка[6].

Спосіб життя

Вид переважно деревний, добре та швидко лазить по деревах, стрибає з гілки на гілку й живе на деревах та ліанах на висоті від одного до 25 метрів. Це одинокі тварини, агресивні до своїх родичів. Вони харчуються тваринною їжею (наприклад, жуками, жалючими комахами та перетинчастокрилими), фруктами та нектаром. Самиці народжують від шести до одинадцяти дитинчат у виводку. У неволі особини будували гнізда з паперових смужок, зібраних хвостами[6].

Примітки

  1. а б Brito, D.; Astúa, D.; Lew, D.; Soriano, P. (2021). Marmosa demerarae. IUCN Red List of Threatened Species. 2021: e.T40510A197309091. doi:10.2305/IUCN.UK.2021-1.RLTS.T40510A197309091.en. Процитовано 12.11.2021.
  2. Gardner, A.L. (2005). «Order Didelphimorphia». In Wilson, D.E.; Reeder, D.M (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. p. 13. ISBN 978-0-8018-8221-0
  3. Gardner, A.L.; Creighton, G.K. (2007). Genus Micoureus. У Gardner, A.L. (ред.). Mammals of South America. Volume 1: Marsupials, Xenarthrans, Shrews, and Bats. University of Chicago Press. с. 77. ISBN 978-0-226-28240-4.
  4. Voss, R. S.; Jansa, S. A. (2009). Phylogenetic relationships and classification of didelphid marsupials, an extant radiation of New World metatherian mammals. Bulletin of the American Museum of Natural History. 322: 1—177. doi:10.1206/322.1. S2CID 85017821.
  5. Gardner, Alfred. Mammals of South America Volume 1. University of Chicago Press. с. 79.
  6. а б Diego Astúa: Family Didelphidae (Opossums). in Don E. Wilson, Russell A. Mittermeier: Handbook of the Mammals of the World — Volume 5. Monotremes and Marsupials. Lynx Editions, 2015, ISBN 978-84-96553-99-6. P. 142
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya