Pectinereis strickrotti

?Pectinereis strickrotti
	;
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Кільчасті черви (Annelida);
Клас:	Багатощетинкові черви (Polychaeta);
Ряд:	Phyllodocida;
Родина:	Нереїдові (Nereidae);
Підродина:	Nereinae;
Рід:	Pectinereis; Villalobos-Guerrero et al., 2024
Вид:	P. strickrotti;
Біноміальна назва
	Pectinereis strickrotti; Villalobos-Guerrero, Huč, Tilic, Hiley & Rouse, 2024
Посилання
Вікісховище:	Pectinereis strickrotti
Віківиди:	Pectinereis strickrotti

Pectinereis strickrotti — вид багатощетинкових кільчастих червів з родини нереїд (Nereidae). Описаний у 2024 році.^[1]

Назва

Рід Pectinereis отримав назву шляхом поєднання латинського слова pectinis («гребінець») з назвою типового роду родини Nereis. Назва підкреслює гребінчасті параподіальні зябра у перших передніх хетіграх, що утворені пальцеподібними нитками.

Вид названо на честь Брюса Стрікротта, керівника групи та провідного пілота підводного апарата DSV Alvin (Океанографічний інститут Вудс-Хоул), який переслідував цих черв'яків багато років, перш ніж, нарешті, зумів їх зловити.^[2]

Поширення

Зразки хробака були вперше зібрані в 2018 році глибоководним апаратом Alvin з дослідницького судна Atlantis (хоча їх спостерігали там, починаючи з 2009 року). Їх знайшли плаваючими поблизу метанового джерела біля тихоокеанського узбережжя Коста-Рики на глибині близько 1000 метрів. Таке середовище є незвичайним, оскільки інші споріднені нереїди не зустрічаються в глибокому морі, а на мілководді.

Опис

Більшість нереїд здійснюють кисневий обмін у зябрах; однак Pectinereis strickrotti має більш складні зябра. Крім того, деякі нереїди використовують свої дихальні органи для прийому феромонів і як статеві адаптації, але такого нема у P. strickrotti. Коли черв'як стає статевозрілим епітоком, його тіло розділене на чотири ділянки, на відміну від двох ділянок інших нереїд. Задні хети зазнають найменших змін під час епітокії і можуть бути навіть незмінними. Внутрішні голки також унікальні; деякі з них у задніх параподіях дуже товсті, злегка зігнуті, мають тупий кінець і виходять за межі параподіальної поверхні. Вони називаються «гачкуватими голками» і за зовнішнім виглядом найбільш близькі до Tambalagamia fauveli.

Примітки

↑ Villalobos-Guerrero, Tulio F.; Huč, Sonja; Tilic, Ekin; Hiley, Avery S.; Rouse, Greg W. (6 березня 2024). Magalhães, Wagner (ред.). A remarkable new deep-sea nereidid (Annelida: Nereididae) with gills. PLOS ONE (англ.). 19 (3): e0297961. doi:10.1371/journal.pone.0297961. ISSN 1932-6203. PMC 10917260. PMID 38446781. Процитовано 21 грудня 2024.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Novataxa. 30 березня 2024 р.