SM U-9 (Кайзерліхе Маріне)

SM U-9


SM U-9. 1914
Під прапором	Імператорські військово-морські сили (1908—1919)
Порт приписки	Кіль (Німецька імперія)
Спуск на воду	22 лютого 1910
Виведений зі складу флоту	1919 розібрана на металобрухт в Моркем
Проєкт
Тип ПЧ	Дизельні ПЧ
Розробник проєкту	Kaiserliche Werft Danzig, Данціґ
Вартість	2 140 000 марок
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	14,2 вузлів (26.3 км/год.)
Швидкість (підводна)	8,1 вузлів (15.0 км/год.)
Робоча глибина занурення	30 м
Гранична глибина занурення	50 м
Автономність плавання	на поверхні 3250 мМ при 9 вузлів (6,020 км) • під водою 80 мМ при 5 вузлів/год.
Екіпаж	29 осіб (4 офіцери, 25 унтер-офіцерів)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	57,38 м
Ширина корпусу найб.	6,00 м
Середня осадка (по КВЛ)	3,13 м
Водотоннажність надводна	485 (493) т
Озброєння
Артилерія	1 x 5 см SK L/40 • 1 × 37 мм кулемет Hotchkiss
Торпедно- мінне озброєння	2 носових і 2 кормових ТА калібру 18" (450-мм). 6 торпед • 12 Р-мін (березень-грудень 1916)
Зображення на Вікісховищі

SM U-9 — гасово-електричний підводний човен Кайзерліхе Маріне (нім. Kaiserliche Marine) періоду Першої світової війни.

U 9 (як тип підводних човнів Німеччини) — 4 однотипні німецькі підводні човни ВМФ Німецької імперії. Замовлені 15 липня 1908 року, передані флоту в 1910—1911 роках В часи Першої світової війни були в числі 329 підводних човнів німецької імперії, котрі брали участь в бойових діях. Човен типу SM U-9 потопив 18 кораблів і суден супротивників, загальним тоннажем 52000 тон, човен SM U-10 потопив 7 кораблів і суден загальним тоннажем 1600 тон, човен SM U-12 потопив 2 кораблі загальним тоннажем 1800 тон. В час війни усі човни типу були втрачені, екіпажі двох з них загинули повністю.

Цей тип підводних човнів був продовженням вдосконалення човна типу U 3. Відрізнявся більшим тоннажем, більшою довжиною, більшою осадкою, потужнішими двигунами-генераторами і електродвигунами, наявність двох допоміжних гасових двигунів, більшою поперечною остійністю, новою другою палубною 37-мм гарматою і головне на них була збільшена майже удвічі дальність ходу за рахунок збільшення вмісту паливних цистерн. ^[1]^[2]^[3]

Історія

Підводний човен заклали 15 липня 1908 на Імперській корабельні Гданська^[pl]. Її будівництво обійшлось у 2,140,000 золотих марок. Був одним з чотирьох човнів Типу U-9. Разом з чотирма човнами Типу U-5 склали основу підводного флоту Німецької імперії. SM U-9 спустили на воду 22 лютого 1910, а 18 квітня підняли на ньому прапор.

Підводний човен приводили в дію чотири мотори Körting Hannover^[en], що працювали на гасі — два 8-циліндрові потужністю 350 к.с. і два 6-циліндрові по 250 к.с. (сумарно 1200 к.с.). Для них човен перевозив 52 т палива. Під водою працювали два електромотори Siemens-Schuckertwerke потужністю по 580 к.с. У човні було по 2 торпедні апарати на кормі, носі, де були ще 2 резервні торпеди.

З серпня 1914 капітаном човна став капітан-лейтенант Отто Веддіген. На початку війни 22 вересня 1914 підводний човен стояв на позиції за 50 км північніше Роттердаму, коли мимо пропливали три англійські панцирні крейсери — HMS Aboukir^[en], HMS Cressy^[de] і однотипний HMS Hogue^[de] з 7-ї ескадри крейсерів. SM U-9 затопив 1 торпедою перший крейсер. На двох інших подумали, що він підірвався на міні, і зупинились для допомоги на відстані 1 милі з двох сторін від нього. Маневруючи, SM U-9 потопив крейсери HMS Hogue (2 торпеди), HMS Cressy (3 торпеди). Загинуло 1459 моряків, 837 врятували. Вільгельм ІІ нагородив Залізним Хрестом капітана і підводний човен, хрест з якого прикріпили на рубку. Таку нагороду отримав у Кайзерліхе Маріне лише малий крейсер SMS Emden. У наступному поході 15 жовтня SM U-9 затопив біля Абердину бронепалубний крейсер HMS Hawke^[en]. За це Вільгельм ІІ нагородив Отто Веддігена орденом Pour le Mérite.

12 січня 1915 першого офіцера човна Йоганнеса Шпісса (нім. Johannes Spieß) призначили капітаном. З 3 травня по 16 серпня 1915 потопив 10 британських кораблів тоннажністю близько 200 т і три тоннажем 939 т, 3.590 т, 2.205 т. 5 листопада 1915 потопив останній корабель — російський тральщик «№ 4». у 600 т. Човен переробили у березні 1916 для постановки мін у Балтійському морі. 16 квітня 1916 Шпісс покинув капітанський місток SM U-9, який став навчальним човном. 26 листопада 1918 човен передали Британії, де його розібрали на металобрухт 1919 у Моркемі графства Ланкашир.

Впродовж війни SM U-9 у семи походах потопив 5 військових кораблів тоннажем 44.173 т і 13 торгових тоннажем 8.636 брт. Жоден підводний човен часів 1-ї світової війни не потопив більше військових кораблів.

Представники типу

Назва	Завод	Спущений на воду	Переданий флоту	Виведений з флоту	Утилізований
SM U-9	Kaiserliche Werft Danzig	22.02.1910	18.04.1910	26.11.1918	1919
SM U-10	Kaiserliche Werft Danzig	24.01.1911	31.08.1911	30.07.1916, був втрачений у Фінській затоці за невияснених обставин, екіпаж загинув, 29 осіб
SM U-11	Kaiserliche Werft Danzig	2.04.1910	21.09.1910	4.03.1915 підірвався на міні біля Бельгії, у точці 51°06′ пн. ш. 1°29′ сх. д. / 51.100° пн. ш. 1.483° сх. д. / 51.100; 1.483, весь екіпаж загину, 26 осіб
SM U-12	Kaiserliche Werft Danzig	6.05.19010	13.09.1911	10.03.1915, потоплений, корабельною артилерією після зіткнення з кораблем біля Шотландії, 16 загиблих, 10 врятованих.

Див. також

Примітки

↑ Gröner 1985, p. 27-28.
↑ Sinking of HMS Aboukir, Cressy and Hogue by U-9. World War 1 Naval Combat. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 27 травня 2007.
↑ U-9 successes. UBoat.net. Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 19 лютого 2014.

Джерела

Robert Gardiner (red.): Conway's All the World's Fighting Ships 1906—1921. London: Conway Maritime Press, 1986. ISBN 0-85177-245-5 (англ.)
Andrzej Perepeczko: Wojenne szczęście U-9. «Nowa Technika Wojskowa» 5/2000. ISSN 1230—1655 9поль.)
Gordon Williamson: U-boats of the Kaiser's Navy. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 1-84176-362-4. (англ.)
Spindler, Arno (1932,1933,1934,1941/1964,1966). Der Handelskrieg mit U-Booten. 5 Vols. Berlin: Mittler & Sohn. Vols. 4+5, dealing with 1917+18, are very hard to find: Guildhall Library, London, has them all, also Vol. 1–3 in an English translation: The submarine war against commerce.
Beesly, Patrick (1982). Room 40: British Naval Intelligence 1914–1918. London: H Hamilton. ISBN 978-0-241-10864-2.
Fitzsimons, Bernard, ed. The Illustrated Encyclopedia of 20th Century Weapons and Warfare, "U-Boats (1905–18), Volume 23, p. 2534. London: Phoebus Publishing, 1978.
Halpern, Paul G. (1995). A Naval History of World War I. New York: Routledge. ISBN 978-1-85728-498-0.
Roessler, Eberhard (1997). Die Unterseeboote der Kaiserlichen Marine. Bonn: Bernard & Graefe. ISBN 978-3-7637-5963-7.
Schroeder, Joachim (2002). Die U-Boote des Kaisers. Bonn: Bernard & Graefe. ISBN 978-3-7637-6235-4.
Koerver, Hans Joachim (2008). Room 40: German Naval Warfare 1914–1918. Vol I., The Fleet in Action. Steinbach: LIS Reinisch. ISBN 978-3-902433-76-3.
Koerver, Hans Joachim (2009). Room 40: German Naval Warfare 1914–1918. Vol II., The Fleet in Being. Steinbach: LIS Reinisch. ISBN 978-3-902433-77-0.
Gröner, Erich (1985). U-Boote, Hilfskreuzer, Minenschiffe, Netzleger, Sperrbrecher (German) . Т. III. Koblenz: Bernard & Graefe. ISBN 3-7637-4802-4. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
Rössler, Eberhard (1985). U-Bootbau bis Ende des 1. Weltkriegs, Konstruktionen für das Ausland und die Jahre 1935–1945 (German) . Т. I. Koblenz: Bernard & Graefe. ISBN 3-7637-5213-7. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)