Аптекарський приказ очолювався суддею (аптекарським боярином) з числа наближених до царя бояр, мав адміністративні та судові повноваження; проте, в часи свого існування Аптекарський приказ не був суто адміністративним органом, він виконував і інші функції, зокрема виготовлення ліків, надання медичної допомоги, заготівлю та координацію заготівлі лікарських трав та інших видів лікарської сировини, підготовку фахівців у сфері медицини та фармації (фармакології) тощо[2].
Історія
Будівля Аптекарського приказу в Московському Кремлі (орієнтовно на початку 1600-х рр.)
.
Функції та штатна чисельність Аптекарського приказу
Англійський лікар Марк Рідлі[ru], був особистим лікарем царя Федора Івановича; багато зробив для розвитку Аптекарського приказу.
В основі діяльності Аптечного приказу, як і більшості інших приказів, лежав функціональний принцип[3]. І хоча чіткого розмежування компетенцій між приказами не було, предмети відання Аптекарського приказу дозволяють окреслити такі його функції:
медичне обслуговування членів царської родини, Государевого двору, думних та московських чинів, осіб, підпорядкованих палацовим приказам, іноземців;
прийом на службу та призначення у військо аптекарів та лікарів, організація і комплектування польових аптек;
перевірка знань іноземних лікарів/аптекарів, які приїздили працювати в Росію. Допуск іноземних лікарів/аптекарів до роботи в Росії. Здійснення контролю діяльності іноземних лікарів/аптекарів, які працювали в Росії;
здійснення протиепідемічних заходів;
визначення придатності дворян до військової служби;
забезпечення лікарською та фармацевтичною допомогою військ;
проведення освідування хворих та скалічених (лікарської експертизи);
організація збору, закупівлі та переробки лікарських трав та інших видів лікарської сировини. Організація належної роботи аптекарських садів та городів для вирощування лікарських рослин;
підготовка лікарів в лікарській школі при Аптекарському приказі;
нагляд за освітнім процесом в Аптекарському приказі;
забезпечення стажування майбутніх лікарів у відомих фахівців;
закупівля готових ліків, лікарських трав та інших видів лікарської сировини за кордоном та інше[4].
Реформування Аптекарського приказу в ході реформ в Росії у XVIII – XIX ст.
Лахтин М. Ю. Медицина и врачи в Московском государстве в допетровской Руси. – М., 1907.
Леонтьев Д. А. Краткий исторический очерк аптечного дела в России. – СПб., 1910.
Томашевский В. В. Аптекарский приказ в XVII веке. Дис. …канд. ист. наук. – Л., 1952. – 344 с.
Мирский М. Б. Аптекарский приказ (К 410-летию государственного управления медицинскими делами в России) // Сов. здравоохранение. - 1991. - № 11. - С. 72 – 77.
Новосельский А. А. Аптека XVII в. // Новосельский А. А. Исследования по истории эпохи феодализма. – М., 1994. – С. 197 – 217.
Коротеева Н. Н. История фармации (XVI – начало ХХ вв.). – Курск: изд-во Курск.гос.тех.ун-та, 2006. – 303 с.
Коротеева Н. Н. Становление и развитие аптечной службы в России в XVI – начале ХХ вв. Дис. ... док. ист. наук. – Курск, 2011.
Печникова О. Г. Органы управления государственной медициной России с XVI до начала XIX вв.: правовое положение, структура, функции. Монография. - Абакан: Сервисный пункт, 2014. - 154 с.