Балтійське свято пісні й танцю

Балтійське свято пісні й танцю
Балтійське свято пісні й танцю
	Балтійське свято пісні й танцю у Вікісховищі

Балтійське свято пісні і танцю (латис. Vispārējie Dziesmu un Deju svētki, лит. Dainų ir šokių šventės, ест. Laulu- ja Tantsupidu) — національне свято Латвії, Литви та Естонії. Балтійські свята пісні і танцю проводяться кожні п'ять років (в Литві кожен четвертий рік) і є урочистим завершенням широкого огляду досягнень народного хорового мистецтва, на яке з'їжджаються найкращі хорові колективи країн, які перемогли в регіональних конкурсах.

7 листопада 2003 року ЮНЕСКО оголосило Балтійське свято пісні і танцю шедевром усної та духовної спадщини людства. Журі, яке складається з 18 експертів з мистецтва та культури, очолюване іспанським письменником Хуаном Гойтісоло, вибирає з 56 заявок 18 шедеврів, які будуть включені ЮНЕСКО до списку світової духовної спадщини.^[1]^[2]

Латвія

Латвійський фестиваль пісні і танцю^[3] (латис. Vispārējie Dziesmu un Deju svētki) є багаторічною традицією в суспільному і культурному житті латиського народу, початок якої було покладено в 1873 році^[4]. Свято проводилося за часів Російської імперії, СРСР та незалежної Латвії.

У дні свята (більше тижня) в Ризі проходять різні святкові заходи, які охоплюють її вулиці, площі і парки. Кількість виступаючих обчислюється десятками тисяч. Так, в святі 2018 року ухвалив участь 43 тисячі учасників^[4].

Починаючи з 1965 року беззмінним головним диригентом зведеного хору був Імантс Кокарс (1921—2011).

Литва

У Литві свято пісні і танцю проходить один раз на 4 роки.

Естонія

Естонське свято пісні (ест. Laulupidu) — захід, який проходить в Талліні, раз в п'ять років, в липні. Перше свято пройшло в Тарту, влітку 1869 року^[5]. Одним із перших організаторів був Йохан Вольдемар Яннсен. Останнє свято відбулося в 2019 році.