Битва за Борнео (1941–1942)

Битва за Борнео
	Частина Тихоокеанського театру воєнних дій Другої світової війни
	; ; Японські десантники 2-го військово-морського десантного загону Йокосука під командуванням підполковника Гензо Ватанабе (зверху зліва) всередині транспортного корабля, що прямував до Борнео, перед їх вторгненням у грудні 1941 року.
Дата	16 грудня 1941 — березень 1942
Місце	Острів Борнео
Результат	Перемога японців
Теротеріальні зміни	Японська окупація британського та голандського Борнео
Сторони конфлікту
Японія	Велика Британія Саравак; Індія; Північне Борнео; Бруней; Лабуан; Нідерланди Нідерландська Ост-Індія;
Командири та лідери
Кійотаке Кавагуті	Роберт Брук-Пофам; ; Командувач Лейн; ; Dominicus Mars
Сили сторін
4,500 піхотинців; ; 2 важкі крейсери; 1 легкий крейсер 6 есмінців; ; 1 гідролітак; ; 1 розміновувач; ; 2 підводні човни; ; 1 судно з вугіллям; ; 10 транспортувальників	2,565 SARFOR (Саравацькі сили); ; 1,000 Британський Пенджабський полк; ; 1,000 Королівська Нідерландська Ост-Індійська армія; ; 650 поліція; ; 5 бійці; ; Невідома бомбардувальна сила ; ; 3 літаючі човни; ; 2 субмарини
Втрати сторін
567+ загиблими; ; 2 есмінці затонуло; \ розміновувач затонув вугільне судно затонуло ; 2 транспортуавальники затонуло 1 транспортувальник сів на міль; ; 1 транспортувальник пошкоджено	2,300 загиблими; ; 1 літаючий човен знищено; ; потоплено один підводний човен

Битва за Борнео — успішна кампанія японських імперських сил за контроль над островом Борнео, зосереджена в основному на підкоренні Саравака, Брунею, Північного Борнео та західної частини Калімантану, яка була частиною Голландської Ост-Індії. Основним підрозділом Японії для цієї місії була 35-та піхотна бригада на чолі з генерал-майором Кійотаке Кавагуті^[2].

Передумови

У 1941 році Борнео було поділено між Голландською Ост-Індією, британськими протекторатами (Північний Борнео, Саравак і Бруней) і коронною колонією (Лабуан). Так звані «білі раджі», династія Бруків, правили Сараваком на північному заході Борнео протягом майже століття. Бруней був британським протекторатом з 1888 року. На північному сході острова був ще один британський протекторат (з 1882 року) Північний Борнео, яким керувала Британська компанія Північний Борнео. Окремо на острові також була невелика колонія британської корони Лабуан^[3].

Битва

Окупація Саравака і Північного, Західного та Центрального Борнео

Японські сили вторгнення вийшли в море 13 грудня 1941 року. Висадка десанту відбулася на світанку 16 грудня 1941 року в районі Мірі і Серії (в Брунеї). Саравакські війська (SARFOR) під командуванням підполковника К. М. Лейна складалися з добровольців з місцевих племен, рейнджерів Саравака, берегової охорони та поліції. За відсутності авіації SARFOR не становили перешкоди регулярним військам. Генерал-майор Кавагуті швидко заволодів Мірі та прилеглим до нього Серіа. Але, за відсутністю доріг, які б з'єднували населені пункти Саравака, Кавагуті вирішив десантувати вйська з моря у ключові точки узбережжя: Джесселтон, Сандакан та Кучинг^[1]. 19 грудня нідерландська авіація атакувала японські судна поблизу Мірі двома летючими човнами Dornier Do 24, потопила есмінець «Сінономе» і пошкодила один транспорт^[4].

Підсумки

Битва закінчилася повною перемогою японської армії і флоту та можливістю протягом 3-х років використовувати ресурси острова для власних потреб.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Pike, Francis (2016). Hirohito's War. The Pacific War, 1941-1945 (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-3500-2122-8. Процитовано 10 серпня 2023.
↑ Horton, A.V.M. (2014). Major-General Kawaguchi Kiyotake (1892-1961) and the Japanese invasion of Borneo in 1941-1942. Borneo Research Bulletin (англ.). 45 (1): 136. Процитовано 9 серпня 2023.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Runciman, Steven (1960). The White Rajahs: A History of Sarawak from 1841 to 1946 (англ.). Cambridge: University Press. с. 191-192. Процитовано 9 серпня 2023.
↑ Yenne, Bill (2014). The Imperial Japanese Army: The Invincible Years 1941–42 (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-7820-0981-8. Процитовано 10 серпня 2023.