Боривітер
Бори́вітер — назва кількох видів роду сокіл (Falco). Боривітри відрізняються своєю поведінкою під час полювання, коли вони в пошуку здобичі, тріпочучи крилами, зависають у повітрі на висоті 10—20 м над землею. Полюють зазвичай на невеликих ссавців, ящірок або великих комах. Інші соколи більш пристосовані до активного полювання в польоті. Значна частина оперення боривітрів бурого кольору. НазваСвою назву боривітер отримав за звичку час від часу зависати на одному місці в повітрі, вистежуючи здобич, тримаючись проти вітру і ніби переборюючи його[1]. Для ширяння боривітри користуються висхідними потоками повітря[джерело?]. Місцеві назви — постільга[2], трепещук, вітролом[1]. ОписБільшість видів, які називають пустельгою, утворюють окрему групу серед соколів, як свідчить порівняння даних про послідовність цитохрому b мтДНК[3] та морфології. Схоже, що він розійшовся з іншими соколами на межі міоцену і пліоцену (від мессинського до занклінського, або близько 7—3,5 млн р. т.). Найнижчими «справжніми» пустельгами є три види з Африки та її околиць, у яких відсутня вилична смуга, а в одному випадку — як і в інших соколів, але на відміну від інших справжніх пустельг — на крилах є великі ділянки сірого кольору. Приблизно в геласійський період (пізній пліоцен або ранній плейстоцен, близько 2,5—2 млн років тому) виникла основна лінія справжніх пустельг, яка містить види, що характеризуються виличною смугою. Схоже, що вони також еволюціонували в Африці й згодом поширилися Старим Світом, поки не досягли Австралії десь у середньому плейстоцені, менше мільйона років тому. Ця група містить кілька таксонів, знайдених на островах Індійського океану. Групу з трьох переважно сірих видів з Африки та Мадагаскару зазвичай вважають пустельгою через їхню загальну форму та звички, але вони, ймовірно, відрізняються від справжніх пустельг, як описано вище. Американська пустельга — єдиний вид Нового Світу, який називається «пустельга». Молекулярні дані Грумбриджа[3], а також морфологічні особливості (наприклад, сірі крила у самців і чорна пляма на вусі) та біогеографія переконливо свідчать на користь того, що цей вид серед соколів-балабанів зовсім не є пустельгою у філогенетичному сенсі, а, можливо, ближчий до Hypotriorchis. Інші нещодавні аналізи ДНК дотримуються схожої точки зору, що американська пустельга не є справжньою пустельгою, а скоріше генетично ближча до більших американських соколів, таких як сапсан[4], сокіл мексиканський та степовий сокіл, ніж до пустельги[5]. Хоча цей вид не був перейменований в результаті генетичного аналізу, він, ймовірно, є нащадком архаїчних предків великих соколів, що еволюціонували в процесі конвергентної еволюції, щоб зайняти таку ж нішу дрібної здобичі в екосистемі, як і справжні пустельги. СистематикаВиди боривітрів не складають монофілетичної групи і включають: Смугасто-вилицева клада або група звичайного боривітра
Базальна група групи звичайного боривітра
Африканські сірі боривітри (віддаленіша група)
Американський боривітер
Список приміток
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
