Будников Михайло Сергійович

Михайло Сергійович Будников
Народився	23 травня (5 червня) 1904  Київ, Російська імперія[1]
Помер	4 березня 1966(1966-03-04)[1] (61 рік)  Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	науковець, інженер-будівельник, викладач університету
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1927)
Галузь	цивільне будівництво
Заклад	Київський національний університет будівництва і архітектури
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1952)
У шлюбі з	Наталія Миколаївна Будникова
Нагороди

Миха́йло Сергі́йович Бу́дников (нар. 23 травня (5 червня) 1904(19040605), Київ — 4 березня 1966, Київ) — український радянський учений в області технології будівельного виробництва і організації будівництва, доктор технічних наук (з 1952 року), професор (з 1952 року), заслужений діяч науки і техніки УРСР (10.07.1964).

Народився 24 травня (5 червня) 1904 року в Києві. У 1927 році закінчив Київський політехнічний інститут, після чого працював на підприємствах Донбасу, Харкова та інших.

У 1935–1941 і 1946–1966 роках — викладач Київського інженерно-будівельного інституту (з 1952 року — професор), у 1947–1963 роках — директор Науково-дослідного інституту організації і механізації будівельного виробництва.

Помер 4 березня 1966 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Основні праці з теорії та практиці потокової організації будівництва. Твори:

• «Потокове будівництво селищ» (Київ, 1949);
• «Основи поточного будівництва» (Київ, 1961, співавтор);
• «Технологія і організація зведення будівель і споруд» (Київ, 1964; спільно з А. П. Обозним).

Нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» та медалями. Заслужений діяч науки і техніки УРСР (10.07.1964).

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.