Біжуча хвиля
Біжуча хвиля — хвильовий рух, під час якого поверхня рівних фаз (фазові хвильові фронти) переміщується зі скінченною швидкістю (постійною для однорідного середовища). Прикладами можуть слугувати пружні хвилі у стрижні, стовпі газу чи рідини, електромагнітна хвиля вздовж довгої лінії або у хвилеводі. На відміну від стоячих хвиль, біжучі хвилі під час поширення в середовищі переносять енергію. З біжучою хвилею, групова швидкість якої відрізняється від нуля, пов'язане перенесення енергії, імпульсу чи інших характеристик процесу. Еволюцію біжучої хвилі в часі та просторі можна описати виразом: де — амплітудна обгортка хвилі, — хвильове число, а — фаза коливань. Фазова швидкість цієї хвилі задається виразом де — довжина хвилі. Часткові випадкиСтояча хвиля є частковим випадком біжучої хвилі з , де — групова швидкість хвилі. Тобто, дві однакові періодичні біжучі хвилі (в рамках справедливости принципу суперпозиції), що поширюються у протилежних напрямках, утворюють стоячу хвилю. Частково біжуча хвиляВиникає за різних амплітуд. ХарактеристикаХарактеризується або коефіцієнтом біжучої хвилі[ru] (КБХ), або коефіцієнтом стоячої хвилі (KCX), або коефіцієнтом відбиття[ru] Г, до дорівнює відношенню амплітуд зустрічних хвиль: KCX = 1 / КБХ = (1 + |Г|²) / (1 — |Г|²) За лініями передавань, оптимальне передавання енергії вимагає їх узгодження: отримання в лінії режиму біжучої хвилі — KCX = 1, Г = 0. Такий режим для ланцюгів із зосередженими параметрами відповідатиме рівності внутрішнього опору джерела опору навантаження. Див. такожПриміткиДжерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia