Вітаутас Чеканаускас

Вітаутас Чеканаускас
Вітаутас Чеканаускас
Народження	13 травня 1930 Шяуляй, Литва
Смерть	6 липня 2010 (80 років) Вільнюс, Литва
Поховання	Антакальніс
Країна; (підданство)	СРСР; Литва
Навчання	Вільнюська художня академія і Šiauliai Gymnasiumd
Діяльність	архітектор
Вчене звання	почесний зарубіжний член РАМd
Нагороди	;
	Вітаутас Чеканаускас у Вікісховищі

Вітаутас Чеканаускас (Вітаутас Альгірдо Чеканауськас; лит. Vytautas Edmundas Čekanauskas; 13 травня 1930, Шяуляй — 7 липня 2010, Вільнюс) — литовський архітектор, народний архітектор СРСР (1975), лауреат Ленінської премії (1974).

Біографія

Навчався в гімназії імені Юлюса Яноніса (м. Шяуляй, 1942-1949), потім, у 1949—1955 роках — на відділенні архітектури Художнього інституту Литовської РСР (нині Вільнюська художня академія).

У 1955-1992 роках працював в Інституті проектування міського будівництва на посадах архітектора, керівника групи, головного архітектора проектів. Починаючи з 1974 року, викладач кафедри архітектури Вільнюської художньої академії), доцент (1974), професор (1993), член сенату Вільнюської художньої академії.

Помер у Вільнюсі 6 липня 2010 року. Похований на цвинтарі Антакалніо^[1].

Нагороди та звання

Член Спілки архітекторів Литви, академік Міжнародної академії архітектури (IAA), народний архітектор СРСР (1975); лауреат Ленінської премії, Державної премії Литви (1971). Нагороджений орденом Великого князя Литовського Гедиміна (2000), орденом Лицаря архітектури Союзу архітекторів Литви (2000) і Знаком пошани Союзу архітекторів Литви (2005)^[2].

Найвагоміші проекти

Житловий квартал Спілки композиторів Литви (1966, Вільнюс)
Будівля Спілки композиторів Литви (1966, Вільнюс)
Палац художніх виставок (1967, Вільнюс, вул. Музеяус), нині Центр сучасного мистецтва (вул. Вокечю)
Житловий район Лаздинай (1974, Вільнюс; спільно з Вітаутасом Бредікісом; Ленінська премія, яку, крім авторів проекту, отримали також архітектори В. К. Бальчюнас, Г. Валюшкіс, будівельники А. Клейнотас, В. Шилейко^[3])
Інститут економіки сільського господарства (1978, Вільнюс)
Будинок Уряду Литви (1982, Вільнюс, проспект Гедиміна, 11)
Пам'ятник і сквер Адама Міцкевича (1983, Вільнюс; скульптор Гедемінас Йокубоніс)
Адміністративно-комерційний комплекс (1999, Жверинас, Вільнюс)
Реконструкція залізничного вокзалу (1998-1999, Вільнюс)
Костел Святого Іоанна Боско (1993-2003, Вільнюс)

Примітки

↑ Aušra Asauskienė (2011). Vytautas Edmundas Čekanauskas. Vilnijos vartai (лит.). Vilniaus apskrities kraštotyra. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 12 січня 2015.
↑ VLE.
↑ А. Папшис. Вильнюс. Вильнюс: Минтис, 1977. С. 107—108.

Література

Будрейка Э. С. Витаутас Чеканаускас. — Л. : Стройиздат. Ленингр. отд-ние, 1990. — 160 с. — (Народные архитекторы СССР) — ISBN 5-274-00630-2.

Посилання

Marija Drėmaitė. [Архівовано 9 грудня 2007 у Wayback Machine.] Vytautas Edmundas Čekanauskas — romantiškos sielos modernistas [Архівовано 9 грудня 2007 у Wayback Machine.] (лит.)
Vytautas Edmundas Čekanauskas. Virtual Museum of Architecture (англ.). Architecture Center. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 12 січня 2015.
Algimantas Mačiulis (6 серпня 2003). Vytautas Edmundas Čekanauskas. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Процитовано 18 березня 2019.