Геомагнітна буря травня 1921Геомагнітна буря травня 1921 року, також відома як Буря нью-йоркської залізниці (англ. New York Railroad Storm) — триденна геомагнітна буря, спричинена впливом надзвичайно потужного коронального викиду маси з Сонця на магнітосферу Землі. Подія сталася 13–15 травня, під час 15-го сонячного циклу. Вона стала найінтенсивнішою геомагнітною бурею XX століття[1]. Оскільки подія відбулась до широкої взаємозв'язаності електричних систем і загальної залежності інфраструктури від електрики в розвинених країнах, її вплив був обмеженим. Однак струми, що виникали в ґрунті, були на порядок більшими, ніж під час геомагнітної бурі в березні 1989 року, яка спричинила перебої в електропостачанні значної частини північно-східної Північної Америки[2]. ПроявиСпричинені геомагнітною бурею електричні струми спричинили низку пожеж по всьому світу, зокрема одну поблизу вокзалу Гранд-Сентрал-Стейшн в Нью-Йорку, через що бурю прозвали «Буря нью-йоркської залізниці» (англ. New York Railroad Storm)[1]. Сучасні вчені оцінили розмір сонячної плями (AR1842)[1], яка почалася 10 травня та спричинила бурю, у 151 на 34 тис. км[3][4]. Буря привернула багато уваги в Нью-Йорку, який був центром телеграфної мережі[5]. Повсюди на сході Сполучених Штатів з'явилися полярні сяйва, яскраво освічуючи нічне небо. Телеграфне обслуговування в США спочатку сповільнилося, а потім практично зупинилося приблизно опівночі 14 травня через перегорілі запобіжники та пошкоджене обладнання[6]. Однак поширення радіохвиль під час бурі посилювалося через вплив іоносфери, що забезпечувало надзвичайно хорошу передачу сигналів на великі відстані. Електричне освітлення помітно не постраждало[7]. Від бурі також постраждали підводні телеграфні кабелі. Повідомляли також про пошкодження телеграфних систем у Європі[8] та Південній півкулі[9]. Порівняння з іншими геомагнітними бурямиДля визначення інтенсивності сонячних бур в дослідженнях космічної погоди використовують індекс Dst. Від'ємний індекс Dst означає, що магнітне поле Землі ослаблене, особливо під час сонячних бур, і більший за модулем від'ємний індекс Dst вказує на сильнішу сонячну бурю. У статті 2019 року було оцінено, що пік Dst геомагнітної бурі травня 1921 року становив −907±132 нТл[10]. Для порівняння, подія Каррінгтона 1859 року мала пік Dst, який оцінювався між −800 та −1750 нТл[11]. Геомагнітна буря березні 1989 року мала піковий індекс Dst −589 нТл[12]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia