Герасимов Олександр Анатолійович (журналіст)
Олександр Анатолійович Герасимов (нар. 14 липня 1957, Суми, Українська РСР, СРСР) — радянський журналіст, телеведучий, діяч телебачення. У 1998—2001 та 2003—2004 роках обіймав посаду заступника генерального директора ВАТ «Телекомпанія НТВ»[1]. У період з 12 травня 2005 по 14 грудня 2011 року — головний редактор радіостанції « Сіті-FM». ЖиттєписНародився 1957 року в місті Суми, Українська РСР. Навчався у Московському електротехнічному інституті зв'язку (закінчив у 1979 році) та факультет журналістики МДУ у 1989 році[2] (не закінчив). З 1979 року працював позаштатним співробітником програми «Час». З 1989 року Олександр Герасимов був співробітником ЦТ СРСР, з 1992 року — РДТРК «Останкіно», де обіймав посади редактора, кореспондента, оглядача програм «Час»[3] та «Підсумки» з Євгеном Кисельовим (з 1992 року). У 1993 році перейшов до новоствореної телекомпанії НТВ[4]. Перші два роки працював браузером програми « Сьогодні», потім — ведучим програми «Сьогодні опівночі»[4]. Наприкінці 1996 року обійняв посаду першого заступника головного редактора, директора Служби інформації НТВ. Також з 1996 по 1997 рік був ведучим програми «Герой дня». З 1997 по 1998 рік був автором та ведучим щотижневої інформаційно-аналітичної програми «Рейтинг преси»[5], а також з вересня 1997 року ведучим в ніч із п'ятниці на суботу щотижневої інформаційно-аналітичної програми «Опівночі з Олександром Герасимовим»[6]. Весною 1998 року був призначений заступником генерального директора НТВ Олега Добродєєва. Був директором Дирекції регіонального розвитку ВАТ «Телекомпанія „НТВ“»[7]. На цій посаді був куратором міжпрограмного оформлення та кореспондентських пунктів в інших містах[4]. Крім цього, Герасимов займався репортажами та зйомкою документальних фільмів на військову та космічну тематику[8] у телепроєкті «Нова історія». У квітні 2001 року разом із групою провідних співробітників телекомпанії НТВ залишив телеканал у зв'язку з незгодою з інформаційною політикою нового керівництва телеканалу[9][10], але на ТВ-6, як більшість своїх колег, вирішив не йти[11][12]. З червня 2001 по лютий 2003 року працював заступником генерального директора ЗАТ "Телекомпанія REN-TV " з інформаційного та суспільно-політичного мовлення[13]. Також був ведучим щоденного інформаційного тележурналу «24»[14][15]. У лютому 2003 року[16][17] повернувся на НТВ, де обійняв посаду заступника директора з інформаційного мовлення[18][19]. З травня 2003-го[20][21] по липень 2004 року Олександр Герасимов був ведучим авторської інформаційно-аналітичної програми «Особистий внесок» на тому ж телеканалі[22][23][24]. Продовжував займатися історичним документальним кіно в рубриці «Нова історія» («Червона смерть»[25], «Тож війна. Шпигуни Сталіна та Гітлера»)[26][27]. Автор ідеї (разом з Олексієм Венедиктовим) проєкту відеороликів «Народження перемоги», що транслювався в рекламних паузах на НТВ з травня 2004 по травень 2005 року[28]. Остаточно пішов з НТВ у липні 2004 року — практично відразу після приходу на посаду генерального директора каналу Володимира Кулістикова, рішенням якого авторська програма Герасимова була закрита[29][30]. З 12 травня 2005 року — головний редактор радіостанції «Сіті-FM», що входить до медіа-холдингу «Газпром-Медіа»[31]. З червня 2008 року обіймав посаду генерального директора ЗАТ «М-ПУЛ+»[32], також був членом Громадської ради представників засобів масової інформації та громадських об'єднань при ГУВС у м. Москві. 14 грудня 2011 року звільнений з посади головного редактора радіостанції «Сіті-FM» та залишив посаду генерального директора ЗАТ «М-ПУЛ+»[33]. Про причини цього рішення не повідомлялося[34]. З 2012 по 2014 рік[35] працював керівником інформаційного мовлення « Громадського телебачення Росії»[36]. У липні 2014 року залишив телеканал за власним бажанням, йому на зміну прийшов Костянтин Точілін[37]. В даний час проживає в Гейнсвіллі у США[38], де працює в компанії «Голос Америки»[39] та веде авторську програму "Воно вам треба? ! " на однойменному інтернет-телеканалі. РодинаДружина — Олена Приходько, психотерапевт, професор Міжнародного Університету Флориди. Від різних шлюбів — троє синів та донька. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
