Глива пізня
Глива пізня, панел пізній, глива вільхова[2] (Panellus serotinus) — вид базидіомікотових деревних грибів родини Mycenaceae. ОписШапинка однобока, часто витягнута, язикоподібна, до 15 см довжини, до 8 см ширини, сіра, сіро-бура, пізніше брудно-вохристого кольору. Поверхня капелюшка суха, гладка, часто з борошнистим нальотом. М'якоть біла, пухка, без запаху. Пластинки спадні, спочатку білі, з віком брудно-сірувато-бурі. Споровий порошок чисто-білий або світло-фіолетовий. Ніжка до 2,5 см довжини, 3-4 см товщини, щільна, більш-менш опушена. Іноді ніжка відсутня. ПоширенняУ європейській частині Росії, Україні, Кавказі, в Середній Азії. Росте на пнях і стовбурах в'яза, клена, осики, тополі, липи групами, часто зростаючись ніжками. Викликає білу гниль. ПлодоношенняЗ кінця вересня до листопадових холодів. Харчові властивостіМолодий гриб їстівний, четвертої категорії. Вживається як глива звичайна (Pleurotus ostreatus). За іншими даними — гриб умовно їстівний. У їжу можна вживати після попереднього відварювання протягом 15 хвилин і більше. Відвар необхідно злити. Їсти гриб можна тільки в молодому віці, пізніше він стає дуже жорстким зі слизькою товстою шкіркою. Також гриб втрачає смакові якості після морозів, але при цьому залишається цілком їстівним[3]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia