Демографічна криза в Україні — процес депопуляції в Україні наприкінці XX — у першій чверті XXI століття.
Причини
В Україні тенденція негативного природного приросту населення окреслилась на початку 90-х років XX століття. В сільській місцевості смертність почала перевищувати народжуваність ще у 1979 році, в містах — у 1992 році, в загальноукраїнському масштабі — у 1991 році[1]. Дослідник Т. Соботка
[1] [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.], який вивчає динаміку чисельності населення, називає три фактори, що сприяють депопуляції: а) зниження рівня народжуваності; б) масова міграція; в) відносно висока смертність[2].
Глобальна тенденція падіння рівня народжуваності в Україні посилилася у 90-х роках XX століття у зв'язку з економічною кризою, зниженням рівня життя, доходів широких верств населення, невпевненністю у майбутньому[3]. У 2015—2018 роках в Україні позначилася катастрофічна тенденція зниження рівня народжуваності. У 2018 році смертність перевищила народжуваність майже вдвічі[4]. Слід зазначити, що з 2014 року триває агресія РФ проти України[5], у 2014—2015 роках відбулось різке зниження рівня життя більшої частини населення; крім того, у 2014 році влада в Україні зменшила державну підтримку сім'ям при народженні другої та третьої дитини[6]. Л. Ткаченко, науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України, вважає, що народжуваність в Україні впала до тієї межі, коли знижуватися вже просто нікуди[7].
За даними Міністерства соціальної політики, станом на кінець 2018 року за кордоном України перебувало 3,2 мільйона українських трудових мігрантів[8]. Ще 7—9 мільйонів громадян України їздили туди-назад. Головний їхній мотив — це також заробітки[8]. На думку Ж. Балабанюк, відбувається штучне витіснення населення з території України[9].
Статистика
Чисельність населення, кількість живонароджених і померлих в Україні, а також у найбільших сусідніх країнах[10][11][12]
За даними Національного банку, Мінекономіки та Мінсоцполітики станом на 1 липня 2025 року, через війну Україна втратила близько 40% працездатного населення. Приблизно 1,7 мільйона українців, які раніше працювали в країні, перебувають за її межами. Частка людей віком 65 років і старше збільшилася з 12% у 1991 році до 18% у 2021-му, а у 2024 році вона досягла 22%. При цьому лише 27% людей у віці старше 50 років працюють. 74% роботодавців відчувають брак кадрів, а середній дефіцит у компаніях становить приблизно 15% від штату.
Водночас через демографічні зміни чисельність працездатного населення в Україні впала на 40% у порівнянні з довоєнним 2021 роком. Для відновлення економіки Україні необхідно додатково 4-5 млн людей.
Через виклики та загрози, спричинені тривалою війною, демографи прогнозують, що до 2041 року населення країни може зменшитися до 28,9 млн осіб, а до 2051-го - до 25,2 млн[16],[17].
↑ абвгдежПерепис населення востаннє проводився більше десяти років тому.
↑ абвгдежиклБез урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя і частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.
↑ абвгдежиклмнЗ урахуванням анексованої території АР Крим, м. Севастополя.